«Почуття добрі я лірою будив…» (лірика А. С.Пушкіна)
Є завжди щось особливе шляхетне, лагідному, ніжному, запашному й граціозне у всякому почутті Пушкіна
В. Г.Бєлінський
Пушкіна-Великий поет і прозаїк 19 сторіччя. Його добутки завжди глибокі за змістом, цікаві й повчальні. Пушкіна писав про те, що хвилювало звичайних російських людей того часу:про несправедливість, тиранію, кріпака праві, про сенс життя, об дружбу й про любов. Тому теми його добутків дотепер залишаються хвилюючому, животрепетними й цікавими читачеві. Проживаючи різні життєві ситуації, Пушкіна намагається відбити їх у Твір й піддає його героїв різним випробуванням, расскривая читачеві розмаїтість людських образів. Ліричний герой Пушкіна складний і багатогранний, його образ -це духовно багата, патріотична й волелюбна особистість, що протестує проти деспотизму й тиранії, що вірить у торжество справедливості, готова боротися й відстоювати свої переконання. Разом з тим героєві Пушкіна не далеке почуття прекрасного:дружба, любов, міркування про сенс життя, близькість до природи. Ліричний герой поета -це сукупність позитивних якостей самого Пушкіна
Лірика Пушкіна -Це відбиття його власних почуттів і переживань. За допомогою героїв своїх творів Пушкіна розкриває читачеві часточку своєї душі, його заклики й визнання завжди искренни.
Центральне місце в лірику Пушкіна займає тема волі й патріотизму. Багато в чому на творчість поета вплинула його дружба з декабристами. Волелюбні пориви й спрага справедливості проявляються в знаменитій оді «Вільність».Головна думка оди в тім, що країною повинен керувати освічений правитель, тобто та людина, що розуміє, яку відповідальність він несе за кожний свій учинок, усвідомить значимість закону й прав людини. Пушкіна попереджає:
Тирани миру! тріпотіть!
І призиває пригноблений народ боротися за волю:
А ви мужайтеся й внемлите,
Повстаньте, що опустилися раби!
Поет переконаний у тім, що ні в’язниці, ні вівтарі не відгородять тирана від помсти народу:
І днесь учитеся, про царя:
Ні наказанья, ні нагороди,
Ні дах темниць, ні вівтарі
Не вірні для вас огорожі
Тому Пушкіна призиває царів перейти на сторону закону:
Схилитеся першим розділом
Під покрив надійну Закону,
І стануть вічною вартою трону
Народів вільність і спокій
Але звертання Пушкіна залишилося без відповіді. За настільки зухвале викриття пороків того часу поета чекало посилання
Багато вільнодумних віршів Пушкіна адресовані друзям і однодумцям. Таким є вірш «До Чаадаєва».У його рядках поет призиває друга присвятити життя звільненню народу:
Поки волею горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви!
У Пушкіні живе глибока надія й віра у світле майбутнє Батьківщини:
Товариш, вір:зійде вона,
Зірка чарівного щастя,
Росія вспрянет від сну,
І на уламках самовластья
Напишуть наші імена!
У вірші «Сів» поет викриває головний порок Росії-Кріпосне право. Ліричний герой бачить «скрізь неуцтва вбивча ганьба».Цей вірш побудований на протиставленні:у першій частині перед читачем з’являється умиротворене життя села, идилия навколишньої природи. Ця краса близькому й дорога кожному росіянинові людині. Читаючи рядка
Поздоровлю тебе, пустельний куточок,
Притулок спокою, робіт і вдохновенья,
Де ллється днів моїх невидимий потік
На лоні щастя й забвенья,
Переймаєшся почуттями ліричного героя, розумієш, що саме єднання з миром природи приносить йому спокій і натхнення, те, чого не може дати шумне й порожнє життя столиці. Ліричний герой вірша вперше почуває себе по-справжньому вільним і щасливим.
У другій частині Пушкіна викриває «барство дике» і «рабство худе».Навіть тут, у чарівному «пустельному куточку» процвітає тиранія й рабство:
Тут барство дике, без почуття, без закону,
Привласнило собі насильницькою лозою
І робота, і власність, і час хлібороба
Склонясь на далекий плуг, покорствуя бичам,
Тут рабство худе тягнеться по браздам
Невблаганного власника
Але незважаючи на життєстверджуючі заклики у вірші «До Чаадаєва», в «Селі» у Пушкіна немає абсолютної впевненості, що країна буде звільнена від кріпосництва. Поет розуміє, що його мрія ще дуже далека від здійснення:
Побачу ль, про друзі! народ непригноблений
І рабство, що опустилося по манію пануючи,
І над батьківщиною волі освіченої
Чи зійде зрештою прекрасна зірка?
Яку би тему не зачіпав Пушкіна, у його віршах тріумфує розум. Поет залишається вірний своєму девізу:»Так здраствують музи! Так здраствує розум!»У дусі торжества розуму написана знаменита «Вакхическая пісня». Пушкіна присвячує цей вірш духовним людським радостям.»Вакхическая пісня» -це позитивний, життєстверджуючий гімн людському розуму:
Ти, сонце святе, гори!
Як ця лампада блідне
Перед ясним сходом зірки,
Так помилкова мудрість мерехтить і жевріє
Перед сонцем безсмертним розуму
Так здраствує сонце, так зникне тьма!
Але на зміну юнацькому запалу приходять філософські міркування про сенс життя, ностальгія по випадних днях. Темі життя й смерті присвячене прекрасне стихотверение поета » чиброджу я уздовж вулиць шумних…»У вірші говориться про неминучість смерті. Але, незважаючи на смутну тему, стих прояснений мудрим поглядом на мир, незважаючи на тугу за юністю, Пушкін уступає місцем новому, молодому поколінню:
Дитини ль милого пещу,
Уже я думаю: прости!
Тобі я місце уступаю:
Мені час жевріти, тобі цвісти
У вірші відчувається світлий смуток і смиренність. Думки Пушкіна про смерті невіддільні від думок про вічність:
І нехай у гробового входу
Младая буде життя грати,
І байдужа природа
Красою вечною сіяти
Ще один вірш про міркування про життя-«Снову я відвідав…»Цей твір Пушкіна не просто филосовское й грустое, воно піднято й світле. Пушкіна розуміє, що його час пройшов, і він смиренно поздоровить нове покоління:
Здраствуй, плем’я
Младое, незнайоме! не я
Побачу твій могутній пізній вік,
Коли переростеш моїх знакомцев
І стару главу їх заслониш
Від очей перехожого. Але нехай мій онук
Почує ваш приветний шум, коли,
Із приятельської бесіди вертаючись,
Веселих і приємних думок повний,
Пройде він повз вас у мороці ночі
І про мене згадає
І в цьому, і в багатьох інших филосовских віршах поет відкриває найпростіші й вічні істини. Саме завдяки простоті філософська лірика Пушкіна стала безсмертною класикою
Величезне місце у творчості Пушкіна займають вірші, присвячені дружбі. Дружба для поета завжди була священна, з її він черпав натхнення. Друзями поета були близькі за духом люди, дружбу з якими Пушкіна проніс через все життя. Один з перших віршів, присвячених дружбі,- «Бенкетуючі студенти».Стих наповнений гумором, жартами над друзями й веселощами. Після закінчення ліцею у вірші «До Чаадаєва» Пушкіна з легким смутком згадує про цю безтурботну пору:
Любові, надії, тихої слави
Недовго ніжив нас обман,
Зникли юні забави,
Як сон, як ранковий туман
Стих «19 жовтня» -це міркування, смуток, повна самітність:
Сумний я:із мною друга ні,
З ким довгу запив би я розлуку,
Кому б міг потиснути від серця руку
І побажати веселих багато років
Але, незважаючи на самітність, спогади про друзів допомагають жити, піднімають поетові настрій, не вважаючи не посилання, Пушкіна думками й душею із друзями. Дружба рятує його від «мереж долі суворої», допомагає поетові перебороти важкий період життя, дає надію на швидку зустріч із друзями, віру в те, що їхній сполучник ніщо не має сил зруйнувати:
Друзі мої, прекрасний наш сполучник!
Він, як душу, нероздільний і вічний,-
Неколебим, вільний і безтурботний,
Зростався він під покривом дружних муз
Куди б нас не кинула доля,
І счастие куди б не повело,
Всі ті ж ми:нам цілий мир чужина;
Батьківщина нам Царське Село
Особливо яскраво талант дружби в поеті расскривается після поразки декабристського повстання. Пушкіна підтримував друзів під час посилань і передавав через їхніх дружин свої життєстверджуючі вірші. Пушкіна не змінив своїм переконанням. Надія поета на торжество волі відбивається в підбадьорливому вірші «У Сибір», у якому він переконує друзів у тім, що всі що вони зробили для Батьківщини не хоча:
Окови важкі впадуть,
Темниці зваляться-і воля
Вас прийме радісно у вході,
І брати меч вам віддадуть
Друзям-Декабристам присвячений і стих «Арион», у якому Пушкіна розповідає про їхню трагічну долю:
…У тиші
На кермо склонясь, наш кормщик розумний
У молчанье правил важкий челн;
А я — безтурботної віри полн-
Плавцям я співав…
Незважаючи на загибель плавців-декабристів, співак Арион зберігає вірність своєї шляхетної місії, ідеалам і переконанням.»Я гімни колишні співаю»,-говорить герой
Особливе місце у творчості Пушкіна займають вірші, присвячені любові. Поет першим з такою глибокою щирістю розповів про любов, що піднімає людину. Мені здається, самим дивним віршем про любов є вірш «Я пам’ятаю дивне мнгновенье…», що Пушкіна присвятив А. П.Керн. Поет уміє знайти дивні слова, щоб описати дія любові на людину:
Душі настало пробудження:
І от знову з’явилася ти,
Як скороминуще виденье,
Як геній чистої краси
У цьому вірші відбилося все: і смутний і ніжний спогади, і сумна свідомість втрати, і надихаюче серце почуття
Такою ж глибиною думки й почуття наповнений і стих «На пагорбах Грузії…»:
Мені смутно й легко;сум миючи світла…
Унинья мого ніщо не мучить, не турбує…
Однак почуття, які переповняють автора вже інші:його серце вже не може не любити. Перед читачем з’являється чисте почуття, властивій кожній людині
Не менш високе й ніжне почуття відкривається перед нами й у вірші «Я вас любив…»Тут Пушкіна показує, що теперішня любов не егоїстична. Це світле, безкорисливе почуття, це бажання щастя коханій людині:
Я вас любив так искренно, так ніжно,
Як дай вам Бог улюбленої бути іншим
«Я вас любив…»- драматичний добуток про нерозділену любов. Любов героя ще не охолонула, вона живе в ньому й хвилює його душу:
Я вас любив безмовно, безнадійно,
Те боязкістю, то ревнощами млоїмо
Однак, незважаючи на силу своєї любові, герой не сміє турбувати дорогу йому жінку. Він свідомо перемагає свої почуття, тому що спокій улюбленої для нього важливіше власних розривань:
Я не хочу засмучувати вас нічим
Вірша про любов Пушкіна вражають шляхетністю, палкістю й щирістю почуттів героя
Тема краси російської природи завжди займала значне місце у творчості Пушкіна. Рідна природа дорога поетові, за допомогою пейзажів Пушкіна описує внутрішній стан душі, настрій, переживання. Ближче всіх інших пор року для поета була осінь.»З річних часів я радий лише їй однієї»,-пише автор. Осінь повністю відбиває внутрішній мир поета, його унинье й тугу. Осінь з’являється перед нами дійсно чарівною порою, гідної милування. Вона-Символ зів’янення, але за її смутністю ховається прагнення до нового життя:
Дні пізньої осені лають звичайно,
Але мені вона мила, читач дорогою,
Красою тихої, що блищить смиренно.
Природа будить усе краще в серце поета, восени його душа розцвітає:
Легко й радісно грає в серце кров,
Бажання киплять-я знову щасливий, молодий,
Я знову життя полн…
Також яскраве відбиття природа знаходить і в ліричних відступах у романі «Євгеній Онєгін».У відступах роману Пушкіна дає чудесний опис пейзажів, його вірші повні радості, сумуй про минулі дні:
Як смутно мені твоє явище
Весна, весна
Пора любові?
Яке млосне хвилювання
У моїй душі, у моїй крові
Ще один прекрасний добуток про природу-стих «До моря».Тут Пушкіна виражає свої самі таємні почуття, наповнюючи вірш глибокими філософськими міркуваннями про життя й смерть, волі й неволі, людської долі
Прощай, вільна стихія!
Востаннє переді мною
Ти котиш хвилі блакитні
І блещещь гордою вродою
Море не просто персоніфікується у вірші, воно перетворюється в живу істота-друга, котрому поет расскривает свою душу. Але й із цим єдиним оставшимся в його у світі іншому потрібно попрощатися:
Прощай же, море! Не забуду
Твоєї врочистої вроди
І довго, довго чути буду
Твій гул у вечірні годинники
У лісу, у пустелі мовчазні
Перенесу, тобою полн,
Твої скелі, твої затоки,
І блиск, і тінь, і говір хвиль
Природа в лірику Пушкіна відіграє особливу роль. Наодинці із природою поет повністю расскривается духовно, знаходить умиротворення й гармонію
А. С.Пушкіна залишив після себе неоціненна спадщина. Теми для добутків поет черпав із власного життя, особистих переживань. Його переконання й заклики, почуття й відчуття завжди щирі, вони виходять від душі. Вірші Пушкіна вчать бути небайдужим до несправедливості, безправ’ю, тиранії, роблять людини духовно богаче, морально чистіше, людяніше, дошкульніше до переживань інших людей, змушують задуматися про цінності й про сенс життя, смерті й вічності. Завдяки ліричним добуткам поета людина стає ближче до природи, учиться бачити красу навколо себе, знаходити гармонію й умивотворение з навколишнім світом. Поезія Пушкіна — цілий мир добрих почуттів, кожне з яких — «шляхетне, лагідне, ніжне, запашне й граціозне».