Подвиг царевича Рами (По давньоіндійській поемі «Рамаяна») Епічна поема «Рамаяна» — утвір індійського народу. Вона була створена в IV столітті до нашої ери. Автор поеми невідомий. Імовірно, кілька поколінь народних розповідачів казок творили цей епос. В «Рамаяне» зображуються подвиги Рами — міфічного царевича, викрадення його дружини Сити царем злих демонів Раваной, звільнення Сити, її відхід з життя, подвижництво Рами і його піднесення на небо Цікавий образ оповідача поеми: це святий подвижник по ім’ю Вальмики. Він шукає героя, що був би самим відважним і доброчесним, гарним і мудрим. Оповідач відмінюється до того, щоб зробити героєм своєї поеми царевича Раму, що відповідає всім цим вимогам. Такий зачин «Рамаяни». В образі Рами можна довідатися риси типового героя древнього епосу. Він улюблений син старого царя й спадкоємець престолу.
У молодому віці Рама встиг зробити ряд подвигів: захистив обитель старого подвижника від злих демонів, зумів підняти чарівний лук бога Шиви й натягнути його тятиву. Типові й сюжетні повороти «Рамаяни»: гідному спадкоємцеві пануючи заважає зійти на престол зла мачуха, що хоче побачити царем власного сина Бхарату. Не суперечачи волі батька, Рама, супроводжуваний своїм братом Лакшманой, відправився у вигнання. Народ проводжав свого улюбленця.
Таким чином, Рама проявляє риси ідеального епічного героя: він слухняний волі батька, сполучить у собі мужність і стриманість. Читач переймається глибокою повагою до царевича, що избрали добровільне вигнання Умер старий цар. Бхарата, упевнений у тім, що право на трон все-таки належить Рамі, відправився на пошуки царевича. Свято чтущий волю батька, Рама відмовився повернутися раніше призначеного строку, рівним чотирнадцяти рокам.
У вигнанні царевич не був бездіяльним. Він продовжував робити подвиги. Владика ракшасов-демонів Равана, що втратив у битві з Рамою своє військо, вирішив помститися царевичеві й викрав його дружину — прекрасну Ситу. По думці Равани, ця втрата повинна була погубити ненависного йому Раму Автор «Рамаяни» зробив ланцюг подвигів царевича основною канвою свого оповідання. Рама й Лакшмана відправилися на пошуки Сити. До них приєднався ще один чарівний герой — цар мавп Сугрива. Союзні війська людей і мавп осадили місто, у якому вкрився Равана. Ця частина поеми становить найбільший інтерес. Читач, здається, сам перебуває серед тих, хто осаджує Ланок Рама запропонував супротивникові добровільно здатися й повернути прекрасну Ситу, обіцяючи за це пощадити місто й самого Равану.
Але владика ракшасов рішуче відмовився. Почалася жахаюча битва, що не вщухала навіть уночі. Земля наситилася кров’ю, купи трупів оточували Ланку. Рама і його брат Лакшмана були важко поранені чарівними стрілами, і тільки допомога володаря птахів повернула їх до життя. Царевич Рама зійшовся у двобої із владикою ракшасов Раваной і вбив його, після чого у світі запанували спокій і мир. Рама разом з коханою дружиною Ситой і Лакшманой повернувся додому після чотирнадцятилітнього вигнання й вінчався на царство «Рамаяна» — типовий приклад епічної поеми. У ній є й подвиги, і викрадення, і кровопролитні битви, і чудеса. Рама протягом тисячоріч залишається улюбленим героєм індійців, а також жителів Лаосу, Непалу й інших країн Азії.
Образ славного царевича використовується в поетичних і музичних добутках, в утворах народного декоративно-прикладного мистецтва. Як і багато героїв епічних народних поем, Рама — приклад для наслідування, що втілив кращі риси національного характеру.