ПОЕМА БЕЗ ГЕРОЯ — Частина 2

З іншого боку, добуток Блоку два рази згадується Ахматовій у прозаїчних матеріалах, що залишилися невикористаними, до поеми (уривки задуманого в 1959-19660 гг. "балетного сценарію") . В одному випадку - це накидань сцени, що характеризує художні смаки епохи: "Ольга в ложі дивиться шматочок мого балету "Сніжна маска"... ". Там же інший начерк, що лише частково відповідає друкованому початку третього розділу: "Арапчата розсовують завіса й... навколо старе місто Питер. новорічна, майже андерсеновская заметіль. Крізь неї - виденье (можна з "Сніжної маски") . Низка екіпажів, сани... ". Ще один відкинутий варіант, що заслуговує уваги: "Хуртовина, примари в хуртовині (може бути навіть - Дванадцять Блоку, на вдалечині й неясно)".

Із Блоком зв'язаний і основний любовний сюжет поеми Ахматовій, втілений традиційному маскарадному трикутнику: Коломбина - Пьеро - Арлекін. Бібліографічними прототипами, як відомо були: Коломбини - приятелька Ахматової, акторка й танцівниця О. А. Глєбова-Судейкина (дружина художника С. Ю. Судейкина) ; Пьеро - молодий поет, корнет Всеволод Князєв, що покінчив із собою на початку 1913 р., не зумівши пережити зраду своєї "Травиати" (як Глєбова названа в першій редакції поеми) ; прототипом Арлекіна послужив Блок. Цей любовний трикутник як структурна основа маскарадної імпровізації одержав особливо більшу популярність завдяки ліричній драмі Блоку "Балаганчик" (1906) , поставленої В. Э. Мейерхольдом у театрі В. Ф. Комиссаржевской ( 1906-1907) і вдруге через кілька років, у залі Тенишевского училища напередодні світової війни (квітень 1914р.) .

Виступаючи в ролі Арлекіна в любовному трикутнику, Блок уводиться в "Дев'ятсот тринадцятих років" як символічний образ епохи, "срібного століття у всій його величі й слабості" (говорячи словами Ахматової) , - як " людина-епоха", тобто як виразник своєї епохи. Розгортання цього образа відбулося в поемі не відразу. У першій редакції дані лише ключові рядки до образа романтичного демона, що поєднує крайності добра й зла, ідеальних зльотів і страшного падіння: На стіні його тонкий профіль Гаврило або Мефистофель Твій, красуня, паладин?

У первісній версії не ясно навіть, чи є він щасливим суперником драгуна - Пьеро, Сцена їхньої зустрічі до 1959р. читалася так:...

З посмішкою жертви вечернею

И блідни, чим святий Себастьян,

Весь зніяковівши, дивиться він крізь сльози,

Як тобі простягнули троянди,

Як суперник його рум'яний

В. М. Жирмунський (№11 стор. 76) зауважує тому приводу: " Рум'яний" суперник - епітет навряд чи підходящий для Блоку, тим більше в його ролі демонічного коханця. Але цей епітет є цитатою із самоописів Блоку й ряду характеристик його зовнішності замолоду, даних іншими. Ця "рум'яність" один час гнітила його (слово "рум'яний" ще раз з'являється у вірші Ахматової на зміряй Блоку: И приходять рум'яні вдовиці) , порівн. стих Блоку: И горнуться до нього... у його особі рум'янець (" Як важко мерцеві серед людей... " 1912) у першій публікації -"Сучасник" 1912, №11, пізніше відповідна строфа була опущена) . - Рожевість Блоку - постійний мотив у мемуарах Андрія Білого, порівн.: "Стрункий, з особою що рожевіє,... він жмурячись оглядав відблиски стекол" ("Початок століття", стор. 458) , " Але.. чи Олександр Блок, - юнак цей, з особою, на якому без спалахів рум'янцю горить розоватий обветр"... (там же, стор. 287) .

Однак лише в 1962р. з'явилися розпізнавальні рядки:

Це він у переповненому залі

Слав ту чорну троянду в келиху...

И тоді ж епітет "рум'яний" був замінений нейтральним:

Як суперник його знаменитий

Уривок про Блок в остаточній редакції розширений додаванням вісімнадцяти віршів, що слагались поступово: 1956:

Але такі таяться чари

У цій страшній димній особі:

Плоть, майже що ставшая духом,

И античний локон над вухом -

Все таинственно впришельце.

1962:

Це він у переповненому залі

Слав ту чорну троянду в келиху,

Або все це було сном?

З мертвим серцем і мертвим поглядом

Він чи зустрівся з Командором,

У той пробравшись проклятий будинок?

1956:

И його повідано словом,

Як ви були в просторі новому,

Як поза часом були ви,

И в яких кришталях полярних,

И в яких сияньях бурштинових

Там в устя Лети Неви

Перша строфа, що примикає до попередньої, розвиває образ романтичного героя - "демона". Інше складається із чотирьох напівстроф, що містять послідовні алюзії на чотири відомих вірші Блоку, з яких два, - із циклу "Страшний мир", що мав для творчості Ахматової особливо велике значення

Перша, найбільш ясна ("У ресторані", 1910) , не вимагає подальших роз'яснень. Друга зв'язана з віршем "Кроки Командора" ( 1910-1912) . Третя є перифразою присвяченому Андрію Білому ("Милий брат! Завечоріло... ", 1906) :

Немов ми - у просторі новому,

Немов - у нові часах

Четверта віддалено перегукується з віршем "Знову засніжені колони... " (1909) , присвяченим В. Щеголевой і изображающим поїздку на острови:

Там, в устя Лети-Неви

Переклику "Поеми" з " Кроками Командора" Блоку

Для загальної концепції образа Блоку й всієї епохи в цілому особливо знаменне включення вірша "Кроки командора" у цей ланцюг алюзій. У вірші, що зображує засудженого на загибель Дон-Жуана, "зрадника" романтичному ідеалу єдиної й вічної любові, звучить той же мотив "відплати, що насувається,":

Із країни блаженної, незнайомої, далекої

Чутно пенье півня

Що зрадникові блаженства звуки?

Миті життя полічені...

Порівн. невипадковий відгомін цього мотиву в поемі Ахматової:

Лемент півнячий нам тільки сниться,

За віконцем Нева димиться

Ніч бездонна й триває, триває

Петербурзька чертовня.

Цей уривок перегукується й з віршами з першого вірша циклу "На поле Куликовом": И вічний бій! Спокій нам тільки сниться, а третім рядком (Ніч бездомна) із блоковскими віршами Життя порожнє, божевільна й бездонна (також з "Кроків Командора) і Життя пустельне, бездомна, бездонна


Загрузка...