Поема «Утікач»

Поема «Утікач»

Сувора й прекрасна природа Кавказу, волелюбні й неприборкані характери, казки й легенди цього краю зробили сильне враження на Михайла Юрійовича Лермонтова. Він створює поеми "Демон", "Мцирі", "Утікач", віддаючи данину

Романтизму. Розглянемо докладно поему "Утікач". Утікач Гарун- повна протилежність Мцирі. Мцирі, людина "могутнього духу", у себе на батьківщині робила б подвиги. Гарун - незначність і боягуз. Він утік з поля бою, де його близькі впали "за честь і вільність", і скільки гнівне презирство укладене в словах поета:

Він розгубив у запалі сраженья

Гвинтівку, шашку - і біжить!

Десь у глибині, на другому плані, відбувається бій, що Лермонтов не описує, але до нас як би долітає шум битви, і ми можемо уявити собі, як борються й умирають за волю батько, брати й родичі Гару-На. На цьому героїчному тлі ще різкіше виділяється, як темна тінь, фігура втікача. Ми чуємо пісню, неї співає дівчина, що любить Гарун. Ця пісня звучить для нього вироком:

Своїм що змінив

Зрадою кривавої

Ворога не срамивши.

Загине без слави...

Ми бачимо його вмираючого друга. У годину смерті в ньому не вгасає дух бійця, і він відкидає боягуза. Від Гаруна відрікається навіть мати:

Твоїм соромом, утікач волі

Не затьмарю я старі гори

Ти раб і боягуз - і мені не син!..

Утікши з поля бою, Гарун гине в себе будинку, у рідному аулі, де ніхто не захотів його прийняти. Він гине від удару кинджалом. Чи вбив він себе сам або хто іншої припиняє його ганебне життя, залишається таємницею. І як зберігає народ пам'ять про славу героїв, так зберіг він пам'ять про ганьбу зрадника волі:

У переказах вільності залишилися

Ганьба й загибель утікача

Думка про безсмертя, про життя в пам'яті прийдешніх поколінь пронизує вся творчість Михайла Юрійовича Лермонтова. Тема народного переказу звучить у віршованій повісті " Ізмаїла-Бий" і в "Пісні про відважного купця Калашникова", а улюблений герой Лермонтова Мцирі найбільше вболіває про те, що спогад про нього не збережеться в рідному народі:

И повість гірких борошн моїх

Не призве границь стін глухих

Вниманье скорботне нічиє

На ім'я темне моє

Ми відкрили прекрасний поетичний мир Лермонтова. Він засліплює нас блиском блискавок, підхоплює хвилями музики, і ми вступаємо в стихію гроз і бур, у мир сміливих дум і гордих душ

Мова творів Лермонтова прекрасний, вона заворожує й зачаровує, розкриває нам красу й багатство рідного мовлення:

На повітряному океані,

Без керма й без вітрил,

Тихо плавають у тумані

Хори стрункі світил;

У небі ходять без сліду

Хмар невловимих

Волокнисті череди

Надзвичайна музикальність і наспівність лірики Лермонтова. Недарма так багато романси написані на нього Твір


Загрузка...