Поетична казка А. Н. Островського «Снігурка»
Поетична казка «Снігурка» коштує особняком серед цілого ряду інших творів Островського. В інших п’єсах Островський малює похмурі картини купецького середовища, критикує суворі характери й показує весь трагізм самотньої душі, змушеної існувати в умовах «темного царства».
Добуток «Снігурка» — це дивна казка, у якій показана краса навколишнього світу, любові, природи, молодості. Добуток заснований на народних казках, піснях, переказах і легендах. Островський тільки з’єднав казки, легенди й пісні воєдино й додав народній творчості досить своєрідний колорит. В «Снігурці» головне місце займають людські відносини. На перший погляд, сюжет виглядає зовсім фантастичним. Але потім виявляється, що в цій фантасмагорії проглядаються живі людські характери
Дія відбувається в казковому місці — царстві Берендея. Описуючи закони цієї країни, Островський немов малює своєї ідеал суспільного устрою. У царстві Берендея люди живуть за законами совісті й честі, намагаються не викликати гнів богів. Тут сильне велике значення надається красі. Цінується краса навколишнього світу, краса дівчин, квітів, пісень. Не випадково співак любові Лель виявляється настільки популярний. Він як би персоніфікує молодість, палкість, гарячність
Сам цар Берендей символізує народну мудрість. Він прожив на миру чимало, тому знає дуже багато чого. Цар турбується про свій народ, йому здається, що в серцях людей з’являється щось негарне:
У серцях людей помітив я остуду
Чималу; гарячності любовної
Не бачу я давно в берендеїв
Зникло в них служенъе красі;
Не бачу я в молоді поглядів,
Зволожених чарующею пристрастю;
Не бачу справ замислених, глибоко
Щозітхають. На вічках з поволокою
Піднятої туги любовної ні,
А бачаться зовсім інші страсті:
Марнославство, до чужих убрань заздрість
Ипрочее.
Про які цінності думає цар Берендей? Його не турбують гроші й влада. Він піклується про серця й душі своїх підданих. Малюючи пануючи саме таким, Островський бажає показати ідеальну картинку казкового суспільства. Тільки в казці люди можуть бути так добрі, шляхетні й чесні. І цей намір письменника в зображенні казкової ідеальної дійсності зігріває душу читача, змушує задуматися про прекрасному й піднятому
Дійсно, казка «Снігурка» із захопленням читається в будь-якому віці. А після її прочитання з’являється думка про цінність таких людських якостей, як духовна краса, вірність і любов. Островський у багатьох своїх добутках говорить олюбви.
Але в «Снігурці» розмова ведеться зовсім особливим образом. У формі чарівної казки читачеві піднімають більші істини про неминучу цінність любові
Ідеальне царство берендеїв живе так щасливо саме тому, що вміє цінувати любов. Тому-Те боги так милостиві до берендеїв. І варто порушити закон, скривдити велике почуття любові, щоб свершилось щось жахливе
Давно живу, і старі порядки
Відомі мені досить. Берендеї,
Улюблені богами, жили чесно.
Без страху дочка ми хлопчикові доручали,
Вінок для нас — порука їхньої любові
И вірність до смерті. І жодного разу
Изменою вінок зганьблений не був,
И дівчини не відали обману,
Не відали образи
Не випадково зрада Мизгиря Купаве так відгукнулася болем у всіх навколишньої. Усі сприйняли неблагородне звертання хлопчика як особиста образа:
…Усім образа,
Образа всім дівицям-берендейкам!
У царстві між людьми вже віддавна складаються прості, але прекрасні відносини. Обманута дівчина Купава насамперед звертається до царя-захисникові із проханням покарати винуватця її горя. І довідавшись всі деталі від Купави й навколишніх, цар виносить свій вердикт: винний повинен бути покараний. Яке покарання вибирає цар? Він велить прогнати Мизгиря з око ладь. Саме у вигнанні бачать берендеї найстрашніше покарання для провиненої людини
Чесної народ, гідна страти
Провина його; але в нашім уложенье
Кривавих немає законів; нехай же боги
Стратять його в міру преступленья,
А ми судом народним Мизгиря
На вічне изгнанье засуджуємося
У царстві немає кривавих законів. Таке могло бути тільки в чарівній казці, створеної уявою письменника. І ця гуманність робить царство берендеїв ще більш прекрасним і чистим
Примітна фігура Снігурки. Вона зовсім не схожа на всі навколо. Снігурка — казковий персонаж. Вона є дочкою Мороза й Весни. Саме тому Снігурка — істота дуже суперечливе. У її серце холод — це спадщина її батька, суворого й похмурого Мороза. Тривалий час Снігурка живе в глухомані лісовий, а її терем старанно охороняє суворий батько. Але, як виявилося, Снігурка схожа не тільки на свого батька, але й на матір, прекрасну й добру Весну. Саме тому вона утомилася жити на самоті, узаперті. Їй хочеться побачити теперішнє людське життя, пізнати всю її красу, взяти участь у дівочих забавах, послухати чудесні пісні пастуха Леля. «Без пісень життя не на радість».
У тім, як описує Снігурка людське життя, видно її непідроблене замилування людськими радостями. Холодне серце казкової дівчини поки ще не знає любові й людських почуттів, але проте її вже тягне, залучає заворожливий мир людей. Дівчина розуміє, що більше не може залишатися в царстві льоду й снігу. Їй хочеться знайти щастя, а можливо це, на її думку, тільки в царстві берендеїв. Вона говорить своєї матері:
..Мама, щастя
Знайду иль ні, а пошукаю
Снігурка вражає людей своєю красою. Сім’я, у якій виявилася Снігурка, бажає скористатися красою дівчини для свого особистого збагачення. Вони просять неї приймати залицяння багатих берендеїв. Вони не можуть оцінити по достоїнству дівчину, що стала їм названою дочкою
Снігурка здається прекрасніше, скромніше й ніжніше, ніж всі навколишні дівчини. Але вона не знає любові, тому не може відповісти на гарячі людські почуття. У її душі немає тепла, і вона від-страненно дивиться на пристрасть, що випробовує до неї Мизгирь. Істота, що не знає любові, викликає жалість і подив. Не випадково ніхто не може зрозуміти Снігурку: ні цар, ні хто-небудь із берендеїв
Снігурка так сильно залучає навколишніх саме через свою холодність. Вона здається особливою дівчиною, заради якої можна віддати ладь всі, і навіть саме життя. Спочатку дівчина байдужа до всім навколо. Поступово вона починає випробовувати до пастуха Лелю якісь почуття. Це ще не любов, але крижаній красуні вже важко бачити пастуха з Купавой:
…Купава,
Розлучниця! Твоє ж це слово;
Сама мене розлучницею кликала,
Сама ж ти й Розлучаєшслелем.
Пастух Лель відкидає Снігурку, і вона вирішує випросити у своєї матері гарячу любов. Таку, котра спалює людське серце, змушує забувати про все на миру:
Обманута, скривджена, убита Снігурка
Об матір, Весна-Червона!
Біжу до тебе й зі скаргою й із проханням:
Любові прошу, хочу любити
Віддай Снігурці дівоче серце, мама!
Віддай любов иль життя мою візьми!
Весна дарует своєї дочки почуття любові, але цей дарунок може виявитися згубним для Снігурки. Весна томима важкими передчуттями, адже Снігурка — її дочка. Любов виявляється трагичной для героїні. Але без любові життя втрачає всякий зміст. Снігурка не може попоратися з бажанням стати такий же, як і всі навколишні її люди. Тому вона вирішує зневажити завітами свого батька, що застерігав її від згубних наслідків людської пристрасті
Закохана Снігурка стає дивно зворушливою. Для неї відкривається цілий мир, зовсім невідомий їй раніше. Тепер вона розуміє всіх тих, хто випробовує любовне томління. Вона відповідає Мизгирю згодою стати його дружиною. Але Мизгирь не здатний відмовитися від наміру стати перед всіма берендеями зі своєї нареченої, уважаючи побоювання красуні капризом
Перші яскраві промені сонця вбивають Снігурку
Але що із мною? блаженство або смерть?
Яке захоплення! Яка почуттів знемога!
Об матір Весна, дякую за радість,
За солодкий дарунок любові! Яке томління
Щомлоїть тече в мені! Про Лель,
У вухах твої чарівні пісні,
В очах вогонь… і в серце… і в крові
У всієї вогонь. Люблю й тану, тану
Від солодких почуттів любові. Прощайте, всі
Подруженьки, прощай, наречений! Про милого,
Останній погляд Снігурки тобі
Мизгирь не може миритися зі смертю своєї улюбленої, тому кидається з високої гори. Але загибель Снігурки представляється берендеям чимсь закономірним. Снігурці було чужо тепло душі, тому їй було важко знайти своє щастя серед людей