Твір по літературі: Поетична мова пушкіна в романі Євгеній онєгін Центральне місце у творчості А. С. Пушкіна займає його роман у віршах «Євгеній Онєгін». Головною особливістю цього добутку є те, що написано воно особливою мовою, в особливій манері, що зажадала від автора тривалої й завзятої роботи. Віршована форма надає йому риси, що різко відрізняють його від звичайного роману. Його мова хвилює нас своїм ритмом, звуками, саме така форма найбільше сильно передає почуття поета, надаючи кожному рядку неповторну яскравість і переконливість У своєму романі Пушкін з великою майстерністю з’єднав оповідання й лірику. Він створив особливу строфу, внеся розмаїтість у звичний чотиристопний ямб, додавши йому виняткову гнучкість і ємність.
Вірші тут розбиті на невеликі групи рядків. Бажаючи, щоб кожна строфа була закінченим невеликим віршем, поет використовував різні комбінації рим — перехресну, суміжну й що оперізує. Це забезпечувало більшу об’ємність. Однак виникала проблема: з’єднання по-різному, що римуються чотиривіршів, не приводило до завершенности строфи. Тому автор увів у висновку двустишие із суміжно, що римуються рядками. У такий спосіб утворилася особлива онегинская строфа, що складається із чотирнадцяти віршів, які діляться на чотири групи: три чотиривірші й одне двустишие. Така віршована форма дала можливість Пушкіну з легкістю переходити від однієї теми до іншої, від оповідання до ліричного міркування. Тому що кожна строфа являє собою самостійне оповідання, то на будь-яку тему автор може міркувати окремо, вільно висловлюючи свою точку зору.
При цьому зміст оповідання не губиться, але помітно різноманітиться й пожвавлюється Крім того, в онегинской строфі дотримується стругаючи послідовність розташування чотиривіршів. Пушкіна прагнув уникнути монотонності, для нього був важливий не тільки формальний, але й змістовний принцип розташування рядків. Тому кожний чотиривірш у строфі самостійно. У перших чотирьох віршах викладається загальна тема, а двустишие замикає цю тему, підбиваючи підсумок або по-новому її осмислюючи. У другому й третьому чотиривірші основна тема розвивається далі. У такий спосіб автор домігся того, що кожна строфа при своєї завершенности все-таки звернена до наступної строфи, пов’язана з нею. Це дозволяє поетові міняти тон оповідання, зберігаючи при цьому власний голос Всім подіям роману, всім описам, мовленню діючих осіб віршована форма надає поетичність і музикальність.
Вона підкреслює особливу роль авторського голосу в добутку, його ліризм і хвилювання Поет постійно бере участь у подіях. Він перериває сюжет роману, уводячи оповідання про свою біографію, ділячись із читачем думками, почуттями, мріями, висловлюючи свою точку зору. Ми раз у раз зустрічаємося на сторінках книги з безліччю прекрасних ліричних відступів — «розуму холодних спостережень і серця сумних замет». У них у поетичній формі виражається душа самого автора. Вона з’являється в романі як самостійний, закінчений образ. Перед нами товариський співрозмовник, що довіряє своєму читачеві й очікує довірі у відповідь. Форми й теми його відступів різноманітні — від невибагливого жарту до сумних міркувань над долями героїв. І кожний вступ поета в оповідання захоплює, вражає, щиро радує.
Весь складний, насичений сюжет роману, все це «собранье строкатих глав, напівсмішних, напівсумних, простонародних, ідеальних» наповнений ліричними виливами автора, найчастіше досить смутними У своєрідному жанрі роману у віршах «Євгеній Онєгін» сюжет нерозривно пліток з авторськими міркуваннями, а кожна строфа, будучи частиною єдиного цілого, у той же час є завершеною художньою одиницею. Крім того, через розкриття авторського духу, через дослідження життя суспільства й людини, А. С. Пушкін розкриває перед нами всю історичну епоху, весь дух народного життя