Поетичний мир Б. Л. Пастернаку (рецензія) Пастернак Б. Л

Поетичний мир Б. Л. Пастернаку (рецензія)
Пастернак - присутність

Бога в нашім житті

А. Вознесенськ

Я думаю, що висловлення Андрія Вознесенська про Пастернак треба розуміти як присутність у нашім житті поетичного миру, поринаючи в який читач як би відчуває всю світобудову

У Пастернаку особливий поетичний порядок, ритміка вірша, які дозволяють поетові одночасно в деталях відбивати крапельки дощу, шум ялинового бору й целую епоху, з революціями й війнами. Відомо, що особистістю поета цікавився И. Сталін. Звичайно, цікавився з певною метою. У цей відповідальний для поета момент за нього заступився Ілля еренбург. Він не побоявся сказати вождеві народів, що Пастернак - великий поет

Особисто мені в поезії Пастернаку подобається якась дитяча щирість і відкритість перед миром. Всі деталі життя й навколишнього світу поет бачить як би в перший раз. Подив і захоплення відчуваються в нього майже в кожному вірші. Всі його поетичні асоціації незвичайні й навіть фантастичні. Але, з іншого боку, поезія Пастернаку дихає дитячою тягою до традицій. Відомо, що діти люблять усе, що пов'язане із традиціями їхньої сім'ї, із захопленням очікують сімейних свят. В "Охоронній грамоті" Пастернак писав: "Усім нам є традиція, усім обіцяла свою особу, по-різному свою обіцянку стримала. Всі ми стали людьми в тої мері, у якому людей любили й мали випадок любити".

Любов до людей - це теж, я вважаю, іде від "дитячості" поета. Вона постійно наростає в його творчості. Як приклад можна привести три строфи з вірша, що дало назву його збірнику віршів "На ранніх поїздах":

Крізь минулого перипетії

І року воєн і вбогості

Я мовчачи дізнавався Росії

Неповторної риси

Перемагаючи обожанье,

Я спостерігав, боготворячи.

Тут були баби, слобожани,

Учні, слюсарі.

У них не було слідів холопства,

Які кладе нестаток,

І новини й незручності

Вони несли як добродії

Таке відношення до миру можна кинути в особу тим людям, які не люблять Росії й обвинувачують російський народ у холопстві.

Мені подобається в поезії Пастернаку якесь дуже людяна незручність, стриманість. Наприклад, він пише:

Мені по душі перекірливий норов

Артиста в силі: він отвик

Від фраз і ховається від поглядів,

І власних соромиться книг

Пастернаку належить і відомий поетичний рядок: "Бути знаменитим некрасиво". Чому поет соромливий?

Чому "бути знаменитим некрасиво"? Я думаю, не тільки тому, що це чисто моральні моменти, але суть ще й у прагненні поета з'єднати своє особисте з величезним миром людей і їхніх традицій, з'єднати наївність дитини з мудрістю літньої людини

Хоча у творчості Пастернаку багато віршів про мистецтво, я полюбив його поезію - навіть у таких віршах - за відбиття життя. Наприклад, у його знаменитому вірші, де ліричний герой "вийшов на підмостки", розмова нібито б ведеться про мистецтво, і в той же час:

Але продуманий розпорядок дій,

І невідворотний кінець шляху.

Я один, все тоне у фарисействі,

Життя прожити - не поле перейти

Кінцівка вражає глибоким розумінням життя й долі людини. Недарма цей вірш так любив читати зі сцени Володимир Висоцький, творчість якого - саме життя

Розуміння поетом трагедії життя породжує в душах читачів відчуття неблагополуччя миру, позбавляє їхнього байдужого відношення до навколишньої дійсності. Поетичний мир Бориса Пастернаку доріг нам ще й тим, що він допомагає нам залишатися добрими й чесними людьми всупереч всім хитруванням зла.


Загрузка...