Посилання А. С. Пушкіна в селі Михайлівськім ( 1824-1826 г.) Вірша 1823-1836 Пушкіна

Посилання А. С.Пушкіна в селі Михайлівськім ( 1824-1826 г.)
У Михайлівськім ( 1824-1826гг).

Посилання в село Михайловское, що перебувало в далечіні від міст, загублене в глухомані соснових лісів, була для Пушкіна важким випробуванням. Після шумної, багатолюдної Одеси, де він мав можливість спілкуватися із друзями, йому було важко переносити самітність. Це було майже тюремне ув'язнення: йому не дозволялося нікуди виїжджати, за ним був установлений поліцейський нагляд. Лише творча робота допомогла поетам пережити посилання й зберегти твердість духу й віру в краще. «Поезія врятувала мене, я воскрес душею», - написав він згодом.

Пушкіна провів у Михайлівськім майже два роки замкнутого, відділеного життя, наповненої читанням і творчістю. Він ближче познайомився з народним життям, місцевими традиціями й звичаями, усною творчістю

Найближчого й відданим іншому Пушкіна в період посилання була його нянька Орися Родіонівна. Їй він зобов'язаний і знайомством з народними поезіями, з російським народним мовленням.

Пушкіна у своїй самоті пильно стежить за розвитком російської літератури й суспільної думки: йому надсилають журнали, альманахи, нові книги, він веде більшу переписку

Саме в Михайлівськім генії поетів досягає своєї зрілості. « Я можу створювати», - зізнається він. Їм завершена поема «Цигани», написано небагато глав роману « Євгеній Онєгін», трагедія « Борис Годунов», поема « Граф Нулин», десятки віршів і серед них - « Я пам'ятаю дивне мгновенье...», « Вакхическая пісня», « 19 жовтня 1825р.», що оспівують любов, дружбу, розум, творче натхнення й волю

Романтична на перший погляд ( незвичайні обставини, яскрава особистість героя) поема «Цигани» розвінчує героя - індивідуаліста ( « він для себе лише хоче волі»). Уперше в поезії Пушкіна з'являється думка про те, що суспільство має свої закони, яким кожна окрема людина повинен підкорятися

Пізнанню законів життя суспільства присвячена трагедія « Борис Годунов» (1825) - один із самих чудових творів Пушкіна. Важливий вибір часу дії трагедії - кінець 16 сторіччя - початок 17 сторіччя; початок Неясного часу, коли виникла погроза самому існуванню російської держави й особливо яскраво виявилися сили, які впливають на життя й історію країни. Сам поет так визначив теми трагедії: « Людина й народ». Верб їй затверджується думка про те, що доля кожної людини, будь те простий смертний або цар, связанна з долею народу

Пушкіна створює психологічно складний образ пануючи Бориса. Це людина певної історичної епохи, « людина високого державного духу», розумних і вольовий, не позбавлений, однак, пороків і слабостей. З образами пануючи Бориса й самозванця зв'язана основна проблема трагедії - взаимоотношение народу й царської влади. Народ - головна діюча особа трагедії. Він - основа держави й сила здатна зруйнувати «вищу владу». Поет усвідомить трагедію народу його силу й слабість: темної й роз'єднаний, він не може вирішити свою долю й долю держави самостійно, без участі бояр. Тому результат народного бунту завжди гіркий: на зміну одному тиранові приходить інший

У трагедії «Борис Годунов» Пушкіна досяг історичної вірогідності, об'єктивності й правдивості в зображенні характерів діючих осіб і історичних подій ( вони не ідеалізовані й не осовременини). Це добуток новаторське, вільне від застарілих правил класицизму - у ньому Пушкіна прагне «воскресити минуле сторіччя у всій його істині», втілюючи у своєму Твір нові художні принципи зображення дійсності: «правдоподібність відчуттів у передбачених обставинах», « мова, що відповідає характеру героя».

У роботі над « Борисом Годуновим» сформувався художній реалізм Пушкіна

У Михайлівський Пушкіна довідався про придушення повстання декабристів, у якому брали участь багато хто його друзі, члени таємних революційних суспільств. Жорстока розправа царського уряду над учасниками повстання потрясла поета: п'ять чоловік, у тому числі Пестель і поет Рилєєв, з якими Пушкіна був близький, були повішені, а 120 чоловік заслані на каторгу в Сибір. Серед них були його найближчі ліцейські друзі - Пущин і Кюхельбекер. Поразка декабристів Пушкіна пережила як особисту трагедію. Кілька місяців очікував він рішення пануючи про свою долю. У паперах майже кожного арештованого декабриста знаходили його вірш, тому для його арешту були всі підстави. Але в ході наслідку ніяких даних проти поета зібрати не вдалося. І Микола 1, знаючи про великий вплив поезії Пушкіна на утворену частину суспільства, вирішив звільнити його з посилання й цим залучити на свою сторону. Однак воля отримана від царя особисто, була обманом. За Пушкіним був установлений таємний нагляд поліції. На пошті проглядалися його листи. Цензура забороняла друкувати трагедію « Борис Годунов».


Загрузка...