Поява луки в нічліжці

Поява луки в нічліжці

У п'єсі «На дні» Горькому вдалося з'єднати побутову конкретність і символи, реальні людські характери й відвернені філософські категорії

Що стосується діючих осіб, те, по спогадах автора, їхній склад визначився не відразу. Якісь зайві образи автор забрал, і тоді-те з'явився «шляхетний» дідок Лука. Що ж у п'єсі передме його появі?

Піднімається завіса, і відразу ж злидарська, вимороченная життя: бруд, голод, хвороби, озлоблення. Іде звичайне існування нічліжки, це навіть і життям-те назвати не можна. Скоріше, це неминуча загибель людей в умовах «дна». І розмови в них під підлогу: про смерть, бійки, пиятику. І в цій атмосфері загальної злості й ненависті раптом якось непомітно з'являється такий « дідок-домовичок». Ніхто з жителів нічліжки не міг і припустити, що з його приходом почнуться гострі внутрішні зрушення в них, здавалося б, непорушному середовищу

Вид у Луки самий звичайний, вид мандрівника: «Із ціпком у руці, з торбинкою за плечима, казанком і чайником у пояса». Але все-таки є щось, що відрізняє його від інших «босяків». Якось поступово, ненав'язливо, не суперечачи нікому, Лука потихеньку починає будувати відносини з жителями нічліжки. І слова в нього ласкаві, проникливі: «мила», «доброго здоров'я», «спасибі»... Лука приймає «будь-який варіант» життя: «Мені однаково, я й шахраїв поважаю». Він не лізе в душу, а просто як би придивляється, прислухається, підтакує й з усіма погоджується

Перша дія п'єси «На дні» - це як би прелюдія до філософії Луки

Можна сказати, що в жителів нічліжки тільки з'являються росточки зацікавленості до цієї людини. Попіл так і говорить: «Якого занятного старичишку-те привели...».

И для глядача Лука поки незрозумілий, лише мовлення видає його селянське походження: «давеча», «усяко» і т. д.

Звідки ж з'явилася ця загадкова людина? На питання Барона Лука відповідає ухильно: «Всі ми на землі мандрівники...»

Залишаючись для всіх поки загадкою, він «перекидає містки» до новим знайомим. Так, Лука багато пожив, побачив. І сутність людини він визначає відразу. П'яному шевцеві Алешке він говорить: «Заплутався ти...» І Василисе дає точну характеристику: «Ах, і неласкава ти, мати...»

А ще можна сказати, що Лука як би настроєний на добро: підмітає підробки, допомагає Ганні

Так, поява Луки в п'єсі Горького не випадково. Що потрібно знівеченій, змученій душі? Чого хоче знедолений, нікому не потрібний, живучий без надії на майбутнє людин? Хоча краплі співчуття, доброго погляду, ласкавого слова, крапельку участі. І от уже відігрілася душа, розгорнула назустріч цьому крихітному росточку добра, зажеврілася в серце надія... Тому-то й прийшов у нічліжний будинок «мандрівник» Лука

Сцена появи Луки в нічліжці несе й певне художнє навантаження в п'єсі. По-перше, слід зазначити особливість язикового стилю кожного персонажа. Адже саме в ній відбилася доля, походження, соціальні зв'язки, ступінь культури героїв п'єси. От, наприклад, Василиса вимагає, щоб Лука приніс їй «пачпорт», і сам Лука так само вимовляє це слово. А от Барон, приймаючи строгий вид, запитує в Луки, є або в нього паспорт. Гіркий використовує двояке значення слова й майстерно вводить його в мовлення персонажів. Слово «накинуть» міняється залежно від контексту

Костилев: Треба буде на тебе накинути полтинничек...

Кліщ: Ти петлю на мене накинь...

Лука у відповідь на ласкаві слова Ганни підмінює слово «м'який» словом «м'який».

Ганна: Дивлюся я на тебе... на батька ти схожий мого... на панотця... такий же ласкавий, м'який...

Лука: М'яли багато, того й м'який...

Мовлення Луки афористична: «Де тепло - там і батьківщина», «Порядку в житті ні, чистоти», «...жодна блоха не погана: усе - чорненькі, усе - стрибають...».

Сценічне втілення образа Луки має свою історію. Спочатку, коли спектакль цей був уперше поставлений у художньому театрі Станіславським, перший виконавець ролі Луки, чудовий російський актор И. Москвин, зрозумів добрий початок горьковской драми як промінь світла в темному царстві нічліжки

Однак згодом трактування характеру Луки перетерпіло самі рішучі зміни й у критичній літературі, і в сценічному тлумаченні цього образа. Лука стали розуміти як уособлення толстовського «непротивлення злу насильством», як неправда в порятунок

Моя думка таке, що саме в першій дії цей сценічний персонаж сприймається винятково із щиросердечною симпатією, його людяність і оптимізм змушують звучати світлі струни в душі людини, а це вже чимало.


Загрузка...