Прекрасні людські якості з особою силою проявляються саме в момент найбільшої небезпеки

Прекрасні людські якості з особою силою проявляються саме в момент найбільшої небезпеки

Величезний інтерес представляє творчість відомого білоруського письменника Василя Бикова. Велика кількість повістей, оповідань було присвячено Великій Вітчизняній війні, героїзму й мужності наших людей. Розквіт творчості письменника довівся на шістдесяті-сімдесяті роки. Саме в той час побачили світло такі більші добутки автора, як "Сотників", "Дожити до світанку", "Вовча зграя" і інші

Події Великої Вітчизняної війни згодом не втрачають свого значення. Не випадково письменники й поети, публіцисти й драматурги знову й знову вертаються до цієї теми. У різні періоди історії нашої Батьківщини вона розкривалася по-різному.

Для літературних творів першого військового років було характерно прагнення письменників до епічного охоплення й осмислення дійсності

У художній літературі післявоєнних десятиліть на перший план виступають теми пережитого під час війни й переосмислення подій того років. Саме до цього періоду ставиться й творчість В. Бикова.

Незважаючи на те що більшість його повістей присвячені темі війни, вони значно відрізняються від добутків інших авторів, які писали про цей час. Письменника в першу чергу цікавлять не стільки епізоди війни, скільки психологія героїв, а також мотиви, які визначають їх учинки

Моральна проблема у творчості В. Бикова служить як би "другим поворотом" ключа, що відкриває двері в добуток. "Перший же його поворот" дозволяє нам увійти в мир героїв і виявитися свідками тих подій, які відбуваються з ними в ці трагічні військові дні

Іншою відмітною рисою добутків В. Бикова є те, що герої письменника, попадаючись у незвичайні ситуації, розкриваються із зовсім несподіваної сторони. От як сказав один з героїв В. Бикова: "От що значать умови. Напевно, в одних умовах розкривається одна частина характеру, а в інші - інша. Тому в кожного часу свої герої". Найбільше яскраво це проявляється в непростих умовах війни. У своїй повісті "Сотників" письменник показує, як дуже сильний фізично й на перший погляд ідейний хлопчик насправді, попадаючись у складну обстановку, виявляється боягузами й негідником, а ззовні слабкий і м'який по характері Сотників - духовно сильною й чесною людиною

Але найбільшою мірою проблема морального вибору відбита в повісті В. Бикова "Обеліск", у якій автор розповідає об непростий, трагічну долю звичайного сільського вчителя Алеся Івановича Мороза. У серцях своїх односільчан він назавжди залишається щирим героєм, хоча офіційно таким і не був визнаний. І вже по закінченні багатьох лет після війни один з молодих чиновників затверджує, що вчинок учителя не можна назвати подвигом

Уперше про Алесе Івановича ми довідаємося з оповідання Ткачука, присутнього на похоронах учителя, Павла Миклашевича, що все своє життя присвятило тому, щоб учинок Мороза все-таки був оцінений як подвиг, а його ім'я внесене в список героїв, на згадування яких у селі був поставлений обеліск

Алесь Іванович дарував свою любов і турботу учням, які за довгі роки спілкування стали йому рідними. Одних він проводжав пізнім вечором додому, інших захищав від гніву батьків, брав на себе провину дітей, які зробили погані вчинки, уважаючи, що це його недогляд як педагога. Але головне, Мороз не намагався зробити зі своїх учнів "відмінників навчання й слухняних зубрив", насамперед, він намагався допомогти підлога їм теперішніми людьми. І всі подальші події підтвердили правильність цього вибору

У повісті є прекрасні рядки про сільський учителів, і не можна не відзначити, з якою вірогідністю розповідає автор про їхню величезну роль у духовному розвитку народу. "Мороз був одним з них, хто зробив для людей багато, часом на свій страх і ризик, незважаючи на труднощі й невдачі".

Таким був Алесь Іванович у мирний час. Коли ж почалася війна, він не покинув рідні місця, не виїхав скоропалительно в Мінськ разом з райкомовцами, а домігся дозволу в німецької влади продовжувати роботу в школі. Мороз уважав, що "не для того він олюднював цих хлопців, щоб їх потім расчеловечили". На відміну від тих, хто перетерпів перетворення з помічника прокурора в поліцая, а з господарського колгоспника в злого ненависника Радянської влади, Алесь Іванович залишився самим собою, залишився вчителем, допомагав партизанам

Але воістину суворі випробування випадають на частку хлопців, беззавітно відданих своєму наставникові. Намагаючись урятувати від арешту Мороза, хлопці виявляються в полоні в німців. Але навіть під катуваннями фашистів, яким піддаються хлопці, ніхто з них не говорить про Алесе Івановича

Добровільна здача Мороза німцям може бути розцінена різними читачами по-різному. Я ж думаю, що цей учинок Алеся Івановича був сообразован не з відверненими правилами поведінки, а з вимогами його особистої совісті, з його розумінням свого людського й учительського будинку: він не міг зрадити своїх учнів, не міг кинути їх одних у передсмертну годину. І до останнього моменту Мороз залишався шляхетною людиною, не вважаючи себе героєм. Він намагався побадьорити, заспокоїти хлопців. На щастя, перед стратою одному із хлопчиків удалося бігти, він був важко поранений, але зміг вижити, а через багато років продовжив справу свого вчителя

Алесь Іванович Мороз зустрів смерть разом зі своїми дітьми, як Янош Корчак, польський учитель, що пішов у газову камеру разом з учнями. Автор ніде не згадує цього ім'я, але аналогія виникає сама собою

В. Биків звертається до вічних, "нетлінним" темам. Ідея доброти й самопожертви завжди турбувала розуми й серця найбільших російських письменників. Ми знаходимо її в роздумах Болконского й Безухова, Раскольникова й князя Мишкіна про життя й смерть, про людський борг і гуманізм, у суперечках Иешуа й Пілата про щирі людські цінності

Як і багато інших добутків письменника, повість "Обеліск" робить велике враження, змушує багато про що задуматися. Я думаю, що шляхетна людина, навіть якщо він фізично слабшав (адже Мороз був майже калікою), поодинці здатний зробити героїчний учинок, піти на самопожертву заради порятунку ще більш слабких і беззахисних

Таким чином, розповідаючи у своїй повісті про життя й героїчному учинок свого героя, В. Биків намагався відповістити на головне питання: як серед жахів війни людям вдається зберегти в собі істинно людське: доброту, любов, жаль, готовність прийняти смерть за своїх близьких. І в цьому плані головна думка "Обеліска" виходить далеко за рамки опису подій війни й зіштовхується із кращими традиціями вітчизняної літератури - пошуком моральних істин, до яких постійно зверталися у своїх добутках такі письменники, як Л. Толстой, Ф. Достоєвський, Г. Булгаков і багато інші

Обеліски... Обеліски... Багато їх на моїй рідній землі

Для мене вони - символ величі духу полеглої й моральної чистоти живучих

Проходять десятиліття, але ідеї самопожертви в ім'я Батьківщини живуть. Вони живі в тих старих, які молодими пройшли війну, в "дітях війни", які виростили нове покоління з ідеалами відданості Батьківщині


Загрузка...