Твір по літературі: Проблема вибору шляхи в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» У напруженій і трагічній реальності роману Достоєвського, як лушпайка, відкинуті побутові реалії нашого існування: посади, професії, приятелювання й ворожості. Автор не нагнітає «жахи» — його самого страшить розгубленість людини у світі: готовність до гріха, попранню високих істин і моральних цінностей. Герої Достоєвського начебто живуть у безповітряному просторі первісного всесвітнього хаосу, де все починається з них: саме їм необхідно зробити перший і самий важкий крок, тому що від цього залежать долі миру. Його герої бачать мир у філософському аспекті, а в життя вступають, щоб осягти сенс життя. Тому з реальної дійсності Достоєвський переносить у свій мир головну проблему — проблему вибору шляхи — у настільки сконцентрованому виді, у якому вона в нашій щоденності існувати не може Два шляхи лежать перед людиною: стати катом або жертвою. Третього не дано. Чому так? Хіба в житті ми часто зіштовхуємося з подібною дилемою? У всій її гостроті — лише у виняткових випадках. Більше того, багато хто так ніколи й не поставлять перед собою цього питання.
Але це не означає, що питання не вставало перед ними: вони просто не захотіли його побачити, усвідомити, зупинитися й осмислити себе й мир. Тому що в іншому звучанні це питання можна сформулювати так: що для тебе особисто важливіше — ти сам або навколишні? Твоє життя або життя чужа? І тут рішення може бути тільки однозначним: або — або. Цей вибір коштує перед кожною людиною, що вступає у свідоме, доросле життя. Унікальність Достоєвського в тім, що ніхто, крім нього, не порушив питання вибору з такою ясністю, не визначив його так неминуче, не довів, що, лише усвідомивши цю проблему й прийнявши відповідальність за вибраний шлях, людина може рухатися далі. От чому кожний з нас повинен у момент дорослішання, у момент першої переоцінки цінностей пройти «через Достоєвського»: побудувати з Раскольниковим схему поділу людей на розряди; побачити вбиту бабу процентщицу й защищающуюся рукою від сокири Лизавету; почути сповідь Соні; жахнутися подібності з Лужиним…