Твір по літературі: Проблема відповідальності особистості за свою долю в романі И. А. Гончарова «Обломов» Гончаров Іван Олександрович народився б червня 1812 р. у заможній купецькій сім’ї. Батько Олександр Іванович неодноразово обирався міським головою Симбірська. Він помер, коли Іванові було 7 років. Вихованням займалася мати, Авдотья Матвіївна, а також колишній морський офіцер Микола Миколайович Трегубов, людина передових поглядів, знайомий сдекабристами. До літературної творчості Гончаров звернувся в роки університетського навчання. Його видатні добутки — романи «Обрив», «Звичайна історія», «Обломов». В 1859 р. у журналі «Вітчизняні записки» був надрукований роман Гончарова «Обломов». «Обломов» мав надзвичайно важливе значення в, розвитку російського реалістичного роману.
У романі показаний згубний вплив феодально-кріпосницького ладу на розвиток людської особистості й дані два більших типових узагальнення, що представляють собою вершину творчості Гончарова: Обломов і обломовщина Образ Обломова — це найбільше художнє узагальнення, що втілює в собі типові риси характеру, породженого російським патріархальним поміщицьким життям. Таке життя породжувало духовну вбогість у мешканців Обломовки, вузькість інтересів, бідність і примітивізм психології. Гончаров не раз підкреслює, що в житті обломовцев найважливіше місце займали їжа й сон. Серед всіх їхніх турбот «головною турботою була кухня й обід.
Про обід радилися цілим будинком, і стара тітка запрошувалася до ради. Усякий пропонував своє блюдо: хто суп з потрухами, хто локшину або шлунок, хто фляки, хто червону, хто білу підливу до соусу». «Турбота про їжу була перша й головна життєва турбота в Обломовке». Цій турботі був підпорядкований весь лад життя Обломовцев характеризують бездіяльність і лінь.
Свої потреби вони задовольняють за допомогою підневільної праці кріпаків Життя мешканців Обломовки впливає на формування їхніх характерів. Письменник малює образ живого, допитливого хлопчика Илюши Обломова й показує шкідливий вплив на нього середовища й обломовской системи виховання. Батьки обгороджують Илюшу від праці, привчають до ледарства й паразитизму, розвивають у ньому почуття переваги над іншими. Илюша не їздив на уроки у Верхлево: » Ученье-Те не піде, а здоров’я не купиш». Пізніше Обломов у столичному навчальному закладі вивчає науки лише в тім ступені, у якій вони самі без праці укладалися в голові. Обломов служив, але не тому, що йому хотілося працювати й чогось домогтися, а тому, що так було прийнято в середовищі дворянської молоді, і при першому ж утрудненні й відповідальності за свою помилку він залишив службу Прагнучи тільки до спокою, Обломов до 32 років перетворюється в байбака, в істоту апатичне й інертне. Для того щоб ще більше підкреслити силу інерції у своєму герої, Гончаров показує й тих, хто боровся за Обломова й намагався вивести Обломова зі стану мертвущого спокою, включити його в життя, але із цього нічого не вийшло, тому що занадто міцно приріс Ілля Ілліч до спокою: «Приріс до цієї ями хворим місцем, спробуй відірвати — буде смерть». Навіть любов до жінки не може відродити Обломова й повернути до активного життя. Драма Обломова тим сильніше, що він розуміє своє духовне падіння: «Настала одна з ясних свідомих мінут у житті Обломова.
Як страшно стало йому, коли раптом у душі його виникло живе і ясне подання про людську долю й призначення й коли мигнула паралель між цим призначенням і власним його життям… — він болісно почував, що в ньому зарито, як у могилі, якесь гарний світлий початок, може бути, що тепер уже вмерло». З обломовщиною, як з явищем глибоко далеким і шкідливим, нам потрібно невпинно боротися, знищуючи самий ґрунт, на якій вона може виростати