Психологізм Достоєвського Федір Михайлович Достоєвський — видатний романіст минулого століття. У його соціально-філософському психологічному романі «Злочин і покарання» у повному обсязі розкрився талант письменника-психолога У своєму добутку автор хотів показати не якийсь банальний злочин, а почуття, думки, переживання людини, що совершили злочин, виявити причини злодіяння. Цей роман не детектив, а глибоко філософський і психологічний добуток, у якому автор досліджує свідомість і підсвідомість людини Достоєвський використовує безліч прийомів психологічного аналізу для того, щоб повніше розкрити характер головного героя, мотиви його поводження. Основним з них є зображення героя із зовнішньої й внутрішньої сторони Автор малює нам портрет героя — Родіона Раскольникова, що був студента, що задумав вчинити ідейний злочин — убити бабу-процентщицу, щоб позбавити дорогих йому людей від убогості. Ми бачимо героя, спонукуваного своєю антилюдською теорією, у двох іпостасях: до злочину й після. Якщо до вбивства герой — розумний, зовні приємного парубків, досить добрий і милосердний, то після — це вже похмура, недовірлива й дратівлива людина, що уникає людей і цурається їх. «Я не старушонку вбив, я себе вбив», — зізнається він Соні Мармеладовой. Духовна смерть помітна у всьому нього вигляді Особливе місце в описі зовнішності героя займають очі.
«Ока — дзеркало душі людини», — говорить прислів’я. Саме глибокі темні очі Раскольникова видають у ньому людини розумного, здатного до самоаналізу. До цього ж прийому прибігає автор і при описі Соні Мармеладовой і Свидригайлова. Більші очі першої й розумний, проникливий погляд другого точно характеризують їх натури Крім портрета, автор показує й обстановку, у якій живуть герої. Інтер’єр відбиває внутрішній мир героїв, відповідає їхнім думкам і настрою. Достоєвський, щоб показати розходження між чистою душею Соні, наповненої християнською смиренністю й добротою, і душею Раскольникова, поглиненого антилюдською теорією, зображує місця їхнього перебування, їхнього житла. Якщо Родіон Розкольників живе в маленькій комірці, схожої на шафу, то кімната Соні світла, із трьома більшими вікнами, щоправда, неправильної форми Важливим у розкритті психології діючих осіб є й образ Петербурга, на тлі якого й відбуваються описані в романі події. Це не столиця великої держави, це не місто блискучого вищого світла, а це місто низів, убогості, бідності, місто «колишніх людей».
Деталь, на яку часто автор обертає нашу увагу, — це пил, сморід і духота, що панують у місті. Усім не вистачає повітря. Усі почувають себе подавленою, зломленою гнітючою атмосферою міста, злиденного, п’яного, злочинного. Тільки в такій атмосфері й могла зародитися нелюдська теорія Раскольникова, що розділяє людей на «тварин тремтячих» і «право имеющих». Безумовно, роман «Злочин і покарання» не був би настільки видатним добутком, якби автор показав нам тільки зовнішню сторону доконаного злочину. Велике місце приділене й розкриттю внутрішнього миру людей, що населяють роман Внутрішні монологи героїв — от ключ до розуміння внутрішнього миру людини. Їх можна охарактеризувати, скоріше, як монологи-діалоги, суперечки із самим собою, які ведуть герої. Так, Розкольників, постійно обмірковуючи свої вчинки, займається самоаналізом, увесь час сперечається сам із собою, міркує, хто ж він: «тварина тремтяча» або «право имеющий». Крім монологів-діалогів, б романі присутні й сповіді героїв.
Розкольників, убивши бабу-процентщицу й безневинну Лизавету, зрозумівши свою відчуженість від миру людей, хоче знайти собі спільницю в особі Соні Мармеладовой, довівши їй, що вона така ж злочинниця, як і він. Але мотиви їхнього злочину все-таки відрізняються. Герой не зміг переконати Соню у своїй правоті, зрозумівши неспроможність своєї теорії, зізнається в убивстві, іде з винної вполицию. Ще одним важливим засобом психологізму Достоєвського є опис снів героя, що дозволяють авторові глибше проникнути в підсвідомість героя. У романі присутні 4 сни Раскольникова. Вони яскраво демонструють еволюцію теорії героя, від повної впевненості у своїй правоті до її катастрофи Підбиваючи підсумок, можна сказати, що в романі «Злочин і покарання» розкрився талант великого майстра психологічного аналізу Ф. М. Достоєвського.