Ранне ранок Ранній ранок Ти лежиш у своїй постелі, і вставати зовсім небажання. Повертаєшся на інший бік і далі продовжуєш спати. У цей час жваве маленьке золоте проміннячко вже поспішає розбудити тебе. Тихенько й обережно він повзе по твоїй подушці. І от, нарешті, він досягає твого носа, і ти відчуваєш його тепло. От проміннячко добралося до твоїх очей Ти не можеш більше спати, адже проміннячко вже розбудив тебе і йому вже не терпиться пограти стобой. Обережно сідаєш на ліжко й протираєш заспані вічка.
Повільними й невпевненими кроками ти підходиш до вікну, відкриваєш фіранки й… І от вся кімната осяяна теплим, радісним, сонячним світлом дня, що наступив. Одягшись, умившись, ти виходиш на балкон. На вулиці тепло й сонечко вже отут як отут. Воно чекає тебе! Немов воробишек коштуєш і радуєшся теплому літньому сонечку. Закривши ока, підставляєш особу золотавим проміннячкам, які дбайливо грають на твоїй особі. Вдихаєш чисте й свіже повітря соснового бору. У повітрі є всі аромати квітів і серед них витає легкий аромат ялин, сосон і беріз.
На такому повітрі легко дихається Відкривши ока, оглядаєшся навколо. Світло… Ти небагато жмуришся від яскравого сонячного світла. Але поступово твої очі звикають Пустотливий, але ніжний вітерець тихенько погойдує смарагдові листочки на березах, і ти зауважуєш, як під променями переливаються різними квітами веселки крапельки роси на пухнатій травичці. Зненацька вилетів різкий вітер, пролетів по верхівках дерев і полетів далі за обрій. І начебто дощик з листочків покотилися маленькі слезки на ще не прогріту сонцем землю після не зовсім теплої ночі.
Це — роса. Продзвонивши, як маленький тоненький дзвіночок упала в траву й затихла. Знову тиша. У недалекому лісі чутні переливи дзвінких птахів.
Серед них ясно можна розрізнити пісні сойки, зяблика, синички. Затамувавши подих, як би намагаючись не злякати птахів, слухаєш їх дзвінкий спів От неподалік села на дорогу якась пташка. Вона початку скрекотати й стрибати. Придивившись, повнимательнее, ти розумієш, сто це трясогузка. Вона повернула голівку, як би намагаючись подивитися на тебе, Змахнула крильцями й полетіла в блакитну височінь Ти продовжуєш любуватися видом. І твій погляд спрямовується на високу пишну ялинку. Ти вдивляєшся, але не можеш нічого зрозуміти. Серед густих розкидистих галузей перебуває маленьке гніздечко, але чиє воно?! До гнізда прилетів дрізд.
І отут ти зауважуєш три маленькі голівки. Це мама-дрізд годує своїх птенчиков. Подивившись в іншу сторону, зауважуєш маленького їжачка. Ти спостерігаєш за тим, як він спритно біжить по свіжоскошеній травичці. Наткнувшись на камінь, їжачок фиркає й сворачивается в клубок.
Але через кілька мінут зрозумівши, що небезпеки ні, він розвертається й продовжує свій шлях. Потім він зникає в нескошеній траві в канавки, і ти чуєш лише його фиркання. Ти мимоволі посміхаєшся. От на камені влаштувалася сімейка ящерок.
Після ночі вони теж вибралися погрітися під теплим сонечком. Усе наповнено теплом, світлом і радісним настроєм. Із квітки на квітку перепурхують гарні метелики. Здається, ніщо не може зіпсувати тишу, спокій і цю незабутню красу, але раптом на вулицю вибігають дітлахи. Тиша й спокій порушуються. Ти з жалем і радістю зітхаєш і вертаєшся в кімнату.
Адже ти знаєш, що завтра ти вийдеш і знову вдихнеш це свіже повітря. І знову тебе обласкає це тепле літнє сонечко!