Реалізм і романтизм у ранніх добутках Г. Горького Баба Изергиль Горького М

Реалізм і романтизм у ранніх добутках Г. Горького
На становлення й розвиток реалізму в російській літературі, безсумнівно, впливали плину, які виникають у загальному руслі європейської літератури. Однак російський реалізм істотно відрізняється від французького, англійського, німецького й за часом свого виникнення, і по темпах розвитку, і за структурою, і по його значенню в національному громадському житті. Ця своєрідність була настільки яскравим і значним, що в другій половині XIX сторіччя російська реалістична література зайняло провідне місце серед європейських літератур. Про це з гордістю говорив і Г. Горького: "В історії розвитку літератури європейської наша юна література являє собою феномен дивний: я не перебільшу правди, сказавши, що жодна з літератур Заходу не виникла в житті з такою силою й швидкістю, у такому потужному, сліпучому блиску таланту".

Саме традиції реалізму обрав для своєї творчості Г. Горького, щоб з найбільшою повнотою виразити інтереси й устремління народу. Однак, уважно спостерігаючи пробудження народної самосвідомості, відбиваючи становлення російського пролетаріату, письменник почував, що його стискують рамки одного плину. Можна сказати, що визвольний рух з'явився причиною звертання Горького до традицій романтизму

Це незвичайне переплетення романтизму й реалізму можна простежити в декількох творах Горького ("Пісня про Сокола", "Макар Чудра", "Челкаш"), особливо яскраво воно розкривається в раннім оповіданні письменника "Баба Изергиль".

Оповідання складається із трьох частин. Перша містить у собі легенду про гордий Ларре, що вважає себе першим на землі й не бачить нічого, крім себе. У спробі знехтувати священні закони людської любові Ларра вчиняє злочин, і народ відкидає його, прирікаючи на вічну самітність. Занадто пізно зрозумів Ларра свою помилку: самотня людина не може бути щасливийі, адже навіть закони Вічності відвернулися від нього: "Йому немає життя, і смерть не посміхається йому". Керуючись ідеєю "якщо я тільки за себе, те навіщо я?", Горького прирікає Ларру на вічне життя, постійне презирство людей

За принципом контрасту заключна частина оповідання - теж легенда, але оповідає вона про подвиг великодушного Данко, нескінченно люблячий свій народ і отдавшего своє серце, щоб освітити темна людська свідомість, указати вірний шлях з того болота, у якому вони виявилися. Тут Данко піднімається над главами своїх одноплемінників, жорстоких і нерозумних, що не зуміли оцінити його великий подвиг. Але герой умер, люблячи своїх одноплемінників, і його серце вказало їм дорогу істини

Центральна, сполучна ці дві легенди частина оповідання дуже реалістична, вона як би стуляє собою психологію реальної людини з богатим минулим і душу легенди. Відриваючись від казки, читач знаходить далі тісне переплетення із сьогоднішнім миром. Біографія Изергиль, її любовні історії в молодості пронизані відгомонами часу. Всі її життя - це вічні пошуки, погоня за неясним ідеалом. У баби не ні будинку, ні сім'ї, ні дітей. Однак для Горького в цьому образі коштовна активна незадоволеність сьогоденням, неприборкність пошуку. Так, у реальному житті Изергиль не знайшла того, сто шукала, але минуле залишилося в її пам'яті як заклик, мрія, казка. І недарма в старості Изергиль так прив'язалася до людей, полюбила їх - саме це дає їй щастя

Так і всі ранні твори Горького, у яких реалізм і романтизм тісно зв'язані, несуть майбутнім поколінням любов до свого народу, до своєї історії, а також допомагають розвивати в собі такі якості, як доброта, жаль, здатність іти на жертви заради досягнення вищої мети, в ім'я інших людей.


Загрузка...