Реалізм роману А. С. Пушкіна «Євгеній онєгін»

Реалізм роману А. С. Пушкіна «Євгеній онєгін»

У романі "Євгеній Онєгін" А. С. Пушкіна малює картину життя різних груп дворянського суспільства Росії XIX сторіччя, їхній побут і характери, життя селянства

У цьому романі, як в енциклопедії, можна довідатися все про епоху: про те, як одягалися, що було в моді ("широкий болівар" Онєгіна, малиновий берет Тетяни), меню престижних ресторанів ("біфштекс закривавлений"), що йшло в театрі (балети Дидло). Протягом дії роману й у ліричних відступах поетом показані всі шари російського суспільства того часу: вище світло Петербурга, дворянська Москва, помісне дворянство й селянство. Це дозволяє говорити нам про "Євгенія Онєгіні" як про істинно народний добуток

Петербург того часу був місцем перебування кращих людей Росії - декабристів, літераторів. Автор добре знав і любив Петербург, він точний в описах, не забуваючи ні про "сіль світської злості", ні про "необхідних дурнів", "накрохмалених нахабах" і тому подібне

Описуючи московське дворянство, Пушкіна найчастіше саркастичен: у вітальнях він зауважує "нескладну вульгарну дурницю". Але разом з тим любить Москву, серце Росії: "Москва... як багато в цьому звуці для серця російського злилося". Він пишається Москвою 1812 року: "Хоча чекав Наполеон, останнім щастям упоєний, Москви смиренної із ключами старого Кремля".

Для поета сучасна Росія - сільська, і він підкреслює це грою слів в епіграфі до другого розділу. Імовірно, тому галерея персонажів помісного дворянства найбільш представницька

Красень Ленский - романтик німецького складу, "шанувальник Канта", не загинь на дуелі, міг би стати більшим поетом

Історія матері Тетяни трагична: "не спросясь ради, дівицю повезли до вінця". Вона "рвалася й плакала спочатку", але замінила щастя звичкою: "Солила на зиму гриби, вела витрати, голила чола".

Життя селянства в романі показане скупо, але ємко й образно: просте оповідання няньки про її заміжжя й сцена збору ягід у панському саду

Десята глава "Євгенія Онєгіна" повністю присвячена декабристам

Поява роману А. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін" вплинуло на подальший розвиток російської літератури

Правдивість - одне з основних якостей роману "Євгеній Онєгін". У ньому А. С. Пушкіна відобразив дійсність XIX сторіччя: звички людей, їхні вчинки, саме світське суспільство. Саме тому "Євгеній Онєгін" є безцінним добутком в історичному й літературному плані

Великий критик Бєлінський назвав цей роман "енциклопедією російського життя". І це дійсно так. Саме в цьому Твір А. С. Пушкіна одним з перших поетів зважився відобразити читачам суспільство в тім виді, у якому воно перебувало в епоху XIX сторіччя. Світське суспільство в "Євгенію Онєгіні" показано не з найкращої сторони. У цьому суспільстві досить було ошатно одягатися, зробити зачіску. І все тоді починали вважати тебе світською людиною. Так відбулося й з головним героєм роману Онєгіним. Йому змучило світське життя, а суспільство, що його оточувало, гнітило героя. Це життя вбило в головному герої всякі почуття, і не можна було йому вже куда-либо втекти від того настрою, що було в нього на душі. Онєгін протиставляється більшості людей цієї епохи, і світське суспільство його не приймає. Євгеній змушений виїхати. Він приїжджає в село. Із цього моменту ми переносимося в зовсім інше середовище, де все було набагато спокійніше, ніж у місті. Головного героя не прийняли й отут, тому що він різко відрізнявся від більшості населення села. Але й тут Онєгін зумів знайти людей, які його зрозуміли. Тут він знайшов відданого друга Ленского, теперішню любов Тетяни Ларіній. Тетяна вирослою замкнутою дівчиною, але з величезною уявою, її душу безперестану була повна безліччю різноманітних почуттів:

Одна з небезпечною книгою бродить,

Вона в ній шукає й знаходить

Свій таємний жар, свої мрії...

Віддавши своє серце Онєгіну, Тетяна вже нікому більше не могла довірити свою таємницю, навіть своїм найближчим родичам. І не тільки тому, що вона була потайливою дівчиною, але й тому, що навколишнє її суспільство ніколи б не змогло неї зрозуміти. Ця ситуація зустрічається таки часто й у цей час. Навколишнє суспільство не дає можливість людині розвиватися індивідуально: воно або підбудовує його на свій порядок, або відкидає. Людина стає замкнутим, боїться кому-небудь довіритися

Цей добуток має більшу історичну значимість. Вивчаючи "Євгенія Онєгіна", читач довідається, яким був побут людей, їхнього заняття, звички, свята, докладно Пушкіна описує святкову атмосферу іменин Тетяни Ларіній, гостей, які здавалися їй зовсім нудними людьми, танці:

Одноманітний і божевільний,

Як вихорь життя молода,

Кружляється вальсу вихорь шумний;

Пара миготить за парою

Напевно, самим яскравим прикладом нечутливості людей, їхньої неповаги до інших стала смерть Ленского. Ленский був незвичайною, щиросердечною людиною, але якого, на жаль, і при житті не дуже-те зауважували, а після смерті й поготів забули про нього:

Але нині... пам'ятник сумовитий

Забутий. До нього звичайний потрібно

Стих. Вінка на області немає;

Один під ним, сивий і кволий,

Пастух як і раніше співає...

Видимо, занадто рано народилося Ленский, адже суспільство ніколи б не змогло піднятися до його рівня

Москва!.. Тетяна із провінційної дівчини перетворилася в знатну даму, вийшовши заміж за генерала. І на вид вона нічим не відрізнялася від інших жінок. Вона змогла цього домогтися без особливих на те зусиль. Життя її круто змінилася... Але або щаслива була вона?..

Роман "Євгеній Онєгін" має величезне значення для російських людей. І як сказав Бєлінський: "Оцінити такий добуток - оцінити самого поета в повному обсязі його творчої діяльності". І хоча пройшло вже два століття, теми, порушені в "Євгенію Онєгіні", залишаються актуальними й на сьогоднішній день

Роман "Євгеній Онєгін" займає головне місце у творчості Пушкіна. Немає сумнівів, що це його кращий добуток. Поява роману вплинулася на розвиток російської літератури. Роман у віршах "Євгеній Онєгін" був кінчений в 1831 році. Він писався Пушкіним вісім років. Роман охоплює події з 1819 по 1825 рік: від походів російської армії після розгрому Наполеона до повстання декабристів. Це були року розвитку російського суспільства часу правління пануючи Олександра I. У романі переплетені історія й сучасні поетові події

"Євгеній Онєгін" - перший російський реалістичний роман, правдиво й широко показує росіянку життя XIX сторіччя. Неповторним його робить широта охоплення дійсності, опис епохи, її відмінних рис. Саме тому Бєлінський назвав "Євгенія Онєгіна" "енциклопедією російського життя".

Одним з питань, піднятих на сторінках роману, було питання про російське дворянство. У своєму романі Пушкіна правдиво показав побут, життя, інтереси дворянства й дав точну характеристику представникам цього суспільства

Життя поміщицьких сімей протікало в тиші й спокої. Із сусідами вони були як "добра насіння". Могли й посміятися, і позлословити, але це зовсім не те, що столичні інтриги

У сім'ях дворян "зберігали життя мирної звички милої старовини". Дотримували традиційні народні, святкових обрядів. Любили пісні, хороводи

Ішли вони з життя тихо, без суєти. Наприклад, Дмитро Ларін "був добрий малий, у минулому сторіччі запізнілий". Він не читав книг, не вникав у господарство, у виховання дітей, "у халаті їв і пив" і "умер у годину перед обідом".

Дуже образно показав нам поет гостей Ларіних, які з'їхалися на іменини Тетяни. Тут і "товстий Дріб'язковий", і "Гвоздин, хазяїн чудовий, власник злиденних мужиків", і "відставний радник Флянов, важкий пліткар, старий шахрай, ненажера, хабарник і блазень".

Поміщики жили по старинці, нічим не займалися, веліли порожній спосіб життя. Вони піклувалися тільки про своє благополуччя, мали "наливок цілий порядок" і, зібравшись разом, говорили "про косовицю, про провину, про псарню, про свою рідню". Більше вони нічим не цікавилися. Хіба що розмова про нових людей, які з'явилися в їхньому суспільстві, про які становили масу небилиць. Поміщиці ж мріяли зручно віддати заміж дочок і буквально ловили для них наречених. Так було з Ленским: "Усе дочок ладили своїх за напівросійського сусіда".

Життя селянства в романі показана досить скупо. Пушкіна тільки декількома словами дає точну й повну характеристику жорстокості поміщиків. Так, Ларіна "голила чола" провиненим селянам, "служниць била осердясь". Вона була жадібна й змушувала дівчин співати при зборі ягід, "щоб панської ягоди тайкома вуста лукаві не їли".

Коли Євгеній, приїхавши в село, "ярем... панщини стародавньої оброком легенею замінив", те "у куті своєму надувся, увидя в цьому страшну шкоду, його розважливий сусід".


Загрузка...