Ілля Герчиков м. Рамат-Ган, Ізраїль
- Хабарники переведуться, коли зрозуміють, що не в грошах щастя. Навіщо винуватих шукати, якщо є козла відпущення. «Колективіст» — міркує тільки на трьох. Борзі щенята так нині дорогі, що ставляться до «хабарів в особливо великих розмірах». «Усе в руках людини» — не про Венеру Милосскую будь сказано. Інтелігента варто визначати не по капелюсі, а по її вмісту. Більше чим учитися, учитися й учитися, що бажають тричі женитися. Нині вище цінується гумор, що перебуває нижче пояса. «Неточності» у мемуарах списують на недосконалість людської пам’яті. Не буває політиків, що мріють ощасливити всіх, крім себе. Самий надійний вихід з безвихідного положення — не входити. Харчувався плодами своїх міркувань, помер від недоїдання. У нього одна слабість — силу не туди, куди треба, прикладає. Довідавшись, що його зовсім не лелека приніс, дитина порахує тебе брехуном. У дурня повинне вистачити розуму не демонструвати свою дурість. Учитися треба не на помилках, а на способах їхнього недопущення. Убивши звіра в собі, що оточують убезпечиш. На жаль, спокій нам і не сниться. У гарних чоловік один недолік — він усіх уважає гарними. Вустами дитини глаголет істина, вкладена родителями. У зла їсти шанс перемогти добро… за рахунок недозволених прийомів. Поганий той солдат, що не мріє дослужитися до… генеральської дачі. Жінки люблять вухами й локшину, що навішується мужиками на їхні вуха. Раніше на ТВ миготіли «мовці голови», тепер — інші частини тіла. Нині всі види спорту зводяться до погоні за грошима. У ринковому суспільстві й увага виявляється по прейскуранті. На короткі фрази мого літературного таланта повинне вистачати. Нелегкий нині капелюх інтелігента. На кожного «співака» під фонограму досить обдурених. Не одним діабетом мстить «солодке життя». Не такими вже поганими були часи всього лише двох лих. На руїнах внутрішньої культури красне письменство не відновити. Начальство любити можна, але лише розраховуючи на взаємність. Не в грошах щастя, якщо тобі підсунули фальшивки. І шляхи-дороги непутящими бувають. Нове слово в художній літературі виявилося матірним. Прозу життя без вкраплення ненормативної лексики не відбити. Робота ката — особливо шкідлива… для присудженого. Реанімація — незапланована зупинка на останній путі. Як суддів особистість підсудного, так і останнього цікавить: «а судді хто?» Рееволюция: від людиноподібної мавпи до обезьяноподобного людини. Керівник не Бог, тому що аж ніяк не ангели його підлеглі. Робочий день ловеласа переноситься в нічну зміну. В «домушника» постійне робоче місце — чужа квартира. Різати правду-матку найбільше природно кесареві. Розумне, добре сіяють вічно, марне сподіваючись на багатий урожай. Більше грішать помилково думають, що пекла немає. Головна діюча особа народних казок — розумний дурень. Графоман не слід у літературі залишив, а лише наслідив. Голодному, укравшему бублик, дають пристойний строк — щоб у в’язниці од’ївся. Завдання історика — успішно заміняти одні міфи на інші. За побиті фрази треба судити, як за літературне хуліганство. Знання слабостей супротивника — сила. Закони природи виключень не визнають. Навіщо так люто за істину боротися, якщо вона відносна — по визначенню. Завдання, придумані нагорі, вирішувати-те низам доводиться. Завдання: прокурора — довести винність невинного, адвоката — переконати суд у невинності винуватого. Залякування цирозом печінки в п’яниць уже в печінках сидить. За прогрес, що дає задній хід, образливіше, ніж за відсутність прогресу. Байка: змій-поліцейський оштрафував черепаху… за перевищення швидкості
вам тільки для вас