Твір по літературі: Рецензія на оповідання И. А. Буніна пан із сан-франциско. Наприкінці 19-початку 20 століття капіталізм У Європі й Америці досягла своєї вищої стадії розвитку імперіалізму. Суспільство рухалося по шляху технічного прогресу, розвивалася колоніальна система Крім того, в 1914 році починається Перша світова війна. Все це стало передумовами тематики оповідань Буніна, їх історичним тлом В 1905-1914 роках письменник подорожував по Європі й Сходові, спостерігаючи життя й порядки капіталістичного суспільства в Європі й колоніальних країнах Азії. Він усвідомлює всю аморальність, антилюдяність порядків, що панують в імперіалістичному суспільстві, де багаті капіталісти не соромляться ніяких засобів з метою множення свого капіталу В оповіданні ГИСФ, написаному в 1915 на основі вражень із подорожей по закордонних країнах, дуже повно й широко розкриваються проблеми соціального зла. Але зміст оповідання не вичерпується критикою капіталізму й колоніалізму це лише тло, що дозволяє Буніну показати вічні проблеми людства В оповіданні повествуется про останні місяці життя багатого американського бізнесмена, що влаштував для себе й своєї сім’ї тривала подорож на пароплаві. Примітно те, що він планує все своє життя на два роки вперед і впевнений, що його плани нічим не можуть бути порушені, тому що увесь світ створений для нього й крутится довкола нього. Однак перебуває те, що виявляється сильніше, що не зважає на те, що придумано й створене людиною: природа. І через такий дріб’язок, як відсутність сонця, панові доводиться виїхати з Італії на Капрі ГИСФ побудований на символах і контрастах.
Величезна Атлантида це модель капіталістичного суспільства. Опис життя на пароплаві дається в контрастному зображенні верхньої палуби й трюму корабля: Глухо гуркотали велетенські топлення, що пожирали купи розпеченого вугілля, з гуркотом увергається в них облитими їдким, брудним потом і по пояс голими людьми, багряними від полум’я; а отут, у барі, безтурботно курили, цідили коньяк і лікери. Цим різким переходом Бунін підкреслює, що розкіш верхніх палуб, тобто вищого капіталістичного суспільства, досягнута Тільки за рахунок експлуатації й поневолення людей, що безупинно працюють у пекельних умовах у трюмі корабля. Поступово автор приводить нас до думки, що це життя повне штучного, несправжнього.
У ній немає місця фантазії, прояву індивідуальності. Бунін навіть не називає ім’я пана, щоб підкреслити цим узагальненість образа героя, показати, що всі пасажири Атлантиди однакові, життя їх іде за встановленим порядком. Автор не випадково вводить в оповідання тему любові, тому що Навіть любов, найбільше почуття, виявляється штучним у цьому світі багатіїв. Так, дочка головного героя випробовує трепет при зустрічі зі східним принцом не тому, що він гарний і може хвилювати серце, а тому, що багато й знатний. Підкреслює штучність любові також епізод, у якому описана пара, спеціально найнята зображувати закоханих на пароплаві Кульмінацією оповідання є несподівана смерть головного героя. У її раптовості закладений глибокий філософський зміст. Пан зі СФ відкладає своє життя на потім, але нікому не відомо, скільки йому відведено часу на цій землі.
Життя не можна купити за гроші. В оповіданні символічно у зв’язку із цим назва пароплава: Атлантида величезний міфічний острів, що, незважаючи на всю свою могутність і багатство, не зміг протистояти зовнішнім силам, природі й через землетрус опустилася на дно океану. Точно так само океан може знищити й корабель, на якому життя йде своїм Чергою, незалежно від стихії Із завершенням сюжетної лінії головного героя оповідання не закінчується. Його границі ширше історії про невдаху-американці: оповідання триває, повідана історія лише частина загальної картини життя Оповідання умовно можна поділити на дві частини: до й після смерті головного героя. Однак треба сказати, що після смерті пана зі СФ практично нічого не змінилося.
Усі забули про нього, і життя знову потекло своєю чергою. На прикладі долі пана автор говорить про безцільність, порожнечу, нікчемність життя типового представника капіталістичного суспільства Оповідання Буніна ГИСФ змусив мене задуматися про сенс життя, про духовність життя, про відношення людини до Бога. Я зробила для себе висновок, що порятунок людини й людства полягає в духовному очищенні й удосконалюванні