Белокурова С. П., учитель гімназії, Санкт-Петербург У шкільній практиці однієї із самих популярних форм роботи з розвитку мовлення поступово стає рецензія. Цьому жанру твору присвячено чимало статей у професійних учительських журналах «Російська мова в школі», «Література в школі», «Перше вересня. Література»; на всіх рівнях, від шкільного до федерального, написані десятки планів, що рекомендуються,
Це, безсумнівно, корисно. І все-таки школярі як і раніше утрудняються в написанні рецензії. І пишуть твору-міркування. Або відкликання
У чому отут справа? Напевно, не в останню чергу в тім, що найчастіше вчитель забуває про головну умову успішного створення рецензії — особистої зацікавленості учня у вираженні своєї думки про добуток, почуття стосовно прочитаного. Якщо ж ця умова зігнорована (учитель пропонує тему: «Рецензія на оповідання И. А.
Буніна «Темні алеї», а учневі полюбилася, наприклад, «Холодна осінь»), те губиться зміст всієї роботи. Звичайно, тема, що припускає самостійний вибір добутку як предмет «обстеження» і звучна як «Рецензія на самостійно прочитану книгу», «…на одне з оповідань…
«, «… оповідання, щосподобалося…», виглядає в очах учня трохи привлекательнее, оскільки дає деякий простір для вираження почуття
При такому підході до написання рецензії небезпека появи деякого числа заздалегідь підготовлених, «відшліфованих» робіт багаторазово викупається тим, що тільки зацікавленість рецензента може стати станом небайдужого відношення, уберегти школяра від натужного переказування чужих думок, а вчителі — від читання чергового нудного твору. За словами професійного рецензента, критика А.
Агєєва, «є в самому жанрі щось, що дозволяє професійно написаним рецензіям, навіть вирваним з газетно-журнального контексту й поміщеним у зібрання творів, не перетворюватися в гербарій, а нести свій контекст у собі». Це якість рецензії прямо випливає з «поетики й прагматики» самого жанру. І хоча мовлення тут іде, звичайно, про професійні рецензії, рекомендацію критика цілком застосовні й у шкільній практиці: «У рецензії дуже проста «прагматика»: первинне структурування літературного простору, для чого рецензентові в невеликому тексті необхідно: а) дати хоча б мінімальну інформацію про літературний факт; б) явно або «подводно», «для себе», співвіднести його з іншими; в) виразити своє відношення до нього».ПРО «прагматика» жанру шкільної рецензії багато й докладно говориться й у методичній літературі
Повторюватися тут не будемо, а лише адресуємо вчителів і учнів до посібників, де плани, вимоги, мети й завдання рецензії представлені досить докладно: Алексєєва Т. А. Як навчитися писати твір на «відмінно». Спб., «Паритет», 2000.
; Калганова Т. А. Твір різних жанрів у старших класах. М.
, «Освіта», 1997. Котельникова А.
Анотація — відкликання — рецензія — есе Російська мова в школі. № 4. 1997. Що ж стосується «поетики», те, не претендуючи на цілісне охоплення проблеми, нагадаємо учнем кілька обставин, що стосуються того, як зробити рецензію привабливої для читача (у нашім випадку — учителя, екзаменатора) і уникнути типових помилок. Почнемо із зачину. Він повинен містити зерно майбутньої роботи, нести досить великий обсяг інформації
Однак починати, що називається, «b ovo» — наприклад, з улюбленої всіма школярами фрази про те, що великий (геніальний, чудовий) росіянин (сучасний) письменник (поет) народився (написав), — категорично не можна. Це рівносильно тому, щоб дослідження, скажемо, ґрунту Нечорнозем’я починалося з опису того, як «спочатку Земля була вогненною кулею»… Початку рецензії варто бути не просто точним і ємним, але й нетривіальним. Варіантами зачину можуть бути цитата з рецензируемого тексту; враження рецензента; висловлення критика, судження якого автор рецензії «з текстом у руках» вирішив спростувати; питання, що вимагає дозволи; нарешті, біографічні або бібліографічні відомості, але тільки якщо вони істотні для розвитку подальшої думки автора
Не менш важливо, щоб читач рецензії міг одержати «необхідну й достатню» інформацію про добуток, навіть якщо цей відомий добуток відомого автора. Літературознавча етика вимагає, щоб пишучий коротко(!) познайомив читача зі змістом тексту. Від такого короткого переказу потрібні не просто продуманість, цілісність, але й орієнтованість на головні проблеми роботи. Далі не зайво нагадати, що тон і стиль рецензії повинен відповідати жанру добутку. Не можна писати про гумористичне оповідання тими ж словами, що й про текст із драматичною фабулою. Нагадаємо й про те, що рецензія — жанр, що носить обов’язковий відтінок публицистичности й у силу цього потребуючого включення деяких прийомів «пожвавлення» тексту (риторичні питання, звертання, використання моделі «на мою думку» і т.
буд.). Крім того, мобільність цього жанру припускає вибір як матеріал для аналізу «свіжих публікацій». Якщо ж «запропоновані обставини» не допускають волі вибору тексту, то можливо такий шлях: загострити полемічний аспект рецензії, зштовхнувши різні судження критиків і запропонувавши свій варіант прочитання добутку. Як правильно написати: завдяки кому або кого, всупереч чому або чого? Словник часто використовуваних словосполучень — у розділі Рекомендуємо: на Kru. Or