Республіка Гана до здобуття незалежності
Гана-Держава в центральній частині Гвінейського узбережжя Західної Африки, у басейні ріки Вольта. Гана займає 238,5 т. кв. км. На заході граничить із БСК, на півночі з Буркина-Фасо, на сході — з Того. По чисельності населення Гана ставиться до числа найбільших держав Західної Африки (~ 15 млн. чіл.) В адміністративному відношенні територія розділена на 9 областей. Столицею Гани є м. Аккра. Гана-Республіка. Вища законодавча влада належить Вищому Військовому Раді (ВВС) . Голова ВВС — глава держави — є також главою уряду. Офіційна мова — англійський
Із середини 19в. підсилилося суперництво Європейських держав, що виступали з територіальними домаганнями. Поступово Великобританія витиснула своїх конкурентів. В 1901р. завершилося повне захоплення Гани. Після захоплення колонії були відкриті багаті родовища марганцевих руд, золота, бокситів, але основою виробництва стало виробництво какао. На Золотом Бережу, як називали Гану, складався робітничий клас, національна буржуазія. Розвиток африканського підприємництва в промисловості було блоковано іноземними монополіями. Господарство колонії перетворилося в придаток економії метрополії
Населення Золотого Берега не припиняло опору колонізаторам. Однієї з форм боротьби за антиколоніальне життя стали бойкоти іноземних оптових фірм по скупці какао. В 1920р. в Аккрі на конференції представників Золотого Берега, Гамбії, Нігерії, Сьєрра-Леоне був створений Національний Конгрес Британської Західної Африки на чолі із Дж. К. Хейфордом. Конгрес не висував вимог незалежності, головні його зусилля були спрямовані на лібералізацію системи колоніального керування, зокрема, на введення виборного представництва в Законодавчій Раді. Деякі з вимог Конгресу знайшли відбиття в конституційних реформах, проведених в 1925р. Спадкоємицею Національного Конгресу стала Конференція молоді Золотого Берега ( 1930-1943 гг.) , економічна програма якої була більше радикальною: створення національної промисловості, подолання монополії в економіці, установлення контролю над зовнішньою торгівлею. Ще більш радикальної була Ліга Младозападноафриканцев ( 1935-1938 гг.) , що першої почала спробу створення масової загальнонаціональної організації. Ліга вважала завоювання незалежності реальною метою, заявила про намір розробити програму «економічного, політичного й соціального звільнення».
Підйом національно-визвольного руху в роки Другої Світової Війни був відзначений ростом страйкового руху. В 1942р. колоніальні влади були змушені дозволити створення профспілок африканських робітників
Після Другої Світової Війни було висунуто вимогу надання країні незалежності. До цього часу в Гані виріс робітничий клас, набрали силу профспілки, селянський рух. В 1947р. була створена політична організація «Об’єднаний конвент Золотого Берега» (ОКЗБ) , що виступила з вимогою надання незалежності «у можливо найкоротший строк». Разом з тим лідери ОКЗБ підтримували зв’язок з феодальними елементами й верхівкою буржуазії, були схильні до компромісів, не зважувалися обпертися на широкий народний рух. У червні 1949р. з ініціативи К. Нкруми була створена Народна партія Конвенту (НПК) . Це була перша в історії Золотого Берега політична партія, що ставила метою боротьбу за ліквідацію колоніалізму й всіх форм національного й расового гноблення; її головної політичне гасло — «Незалежність негайно! «. Опираючись на підтримку народу, насамперед на організовані в профспілки робітників і, використовуючи масові демонстрації, політичні страйки й бойкот англійських товарів, НПК у кілька етапів домоглася значного ступеня самоврядування колоній. В 1951р. вона завоювала 33 з 38 місць у Законодавчих зборах. Був організований уряд на чолі з К. Нкрумой, у якому більшість становили африканці. В 1954р. була прийнята «конституція Нкруми», що передбачала обрання депутатів у Законодавчі збори тільки шляхом прямих виборів на основі загального виборчого права. У тому ж році НПК завоювала в ньому переважна більшість місць. В 1956р. англійський уряд був змушений заявити про надання колонії «Золотий Беріг» статусу домініону; у відповідність із результатами референдуму (травень 1956р.) до Золотого Бережу була приєднана частина Того, що перебували під опікою Великобританії
Використовувана література
1. Васильєв Л. С. «Історія Сходу»
2. Пилатова И. И. «Історія Гани»
3. «Африка» — енц. довідник