Риси національного характеру в образі
И. И. Обломова
В 1859 році у світло вийшло один із самих чудових добутків И. А. Гончарова — «Обломів». Роман цей був сприйнятий читачами неоднозначно: деякі його хвалили, зачитувалися їм, інші сварили й висловлювали всіляку зневагу. Критики також не зійшлися в думках, кожний давав свою оцінку роману й не хотів погоджуватися із чужий. Але тим часом роман розходився, і незабаром весь Петербург знав і обговорював «Обломова».
Добуток сколихнув нову хвилю в океані, що бушував у Росії в той час: чи бути щирому російському характеру й способу життя або ж намагатися наслідувати іноземного стилю. Люди сходилися в думці, що, дійсно, Гончарів виставив Обломова в занадто вже непривабливому світлі.
Які ж Риси національного характеру в образі Іллі Ілліча Обломова, навколо яких було так багато диспутів і дискусій? Головний герой роману — повільний, надзвичайно ледача людина. Він ніколи нікуди не квапився, любив відкладати справи «у довгий ящик», не поспішав робити сьогодні те, що можна було зробити завтра. Улюбленим заняттям його був сон, на другому місці стояв прийом їжі. Ілля Ілліч просипався до обіду, і лише надзвичайні події могли витягтися його із затишної постелі. Весь день свій Обломів проводив у бездіяльності й спокої, нікуди він не ходив, нічим не цікавився, і день у день текло б розміряне, тягуча життя його, якби не знайомі й друзі, що зрідка відвідували його.
Риси національного характеру в образі Обломова Гончарів, небагато перебільшуючи, показав надзвичайно точно. Згадаємо хоча б щиросердечні якості Обломова. За словами автора роману, Ілля Ілліч мав чисте серце, до якого не приставав усілякий бруд, і прозору, як кришталь, душу. Обломів був дуже доброю, м’яким, людиною. Будинок його завжди був відкритий для відвідувачів: як для близьких друзів, так і для звичайних знайомих. Хлебо-Сольність Іллі Ілліча також не знала межі, ніколи він не відмовляв людям, навіть неприємним для нього: Обломів завжди пригощав Тарантьева, хоча дуже важко. припустити, що вони були близькими знайомими..
Саме ці якості споконвіків відрізняли російських людей. Іноземці, подорожуючи по Росії, завжди дивувалися широті душі росіян, їхньої щедрості, доброті й відкритості
В Обломове є ще одна дивна риса, властивим всім росіянином людям без винятку,- це надія на «либонь». Хто з нас коли-або не користувався цим чарівним словом? Ілля Ілліч сподівається, що либонь справа з переїздом на іншу квартиру влагодиться саме собою, либонь староста сам поправить матеріальне становище Обломовки.
Звідки ж беруться ці Риси національного характеру у російському характері? Відповідь на це питання Гончарів дає в главі «Сон Обломова», що, як мені здається, є ключем до всього роману. З дитинства Ілля Ілліч виховувався в таких умовах, коли простіше було сказати кілька слів, чим самому зробити справа. Будучи дитиною, Ілля Ілліч спостерігав за природою, намагався робити щось своїми руками, але батьки ретельно оберігали його від будь-якої роботи, від прийняття самостійних рішень. Все своє життя Ілля Ілліч почувало в собі сховані сили, але не міг визволити їх і використовувати на благо Росії або хоча б на своє благо. В Обломове міцно закріплюється стереотип щасливого життя — спокій, відмова від усілякої діяльності. Символами щастя стають для Іллі Ілліча затишний халат і м’яка перина
Обломів не витримав випробування щирою гарячою любов’ю до Ольги Іллінською. Спочатку, коли їхній потяг друг до друга розпалювалося в пристрасть, Ілля Ілліч сильно змінився на краще: він забув про халат, пообідній сон… Обломів став часто з’являтися в суспільстві, щегольски одягатися, часто зустрічався з Ольгою, і здавалося, він змінився назавжди, поховане колишнє життя. Але як тільки зложилася серйозна ситуація, що зажадала від Іллі Ілліча рішучих дій (треба було зробити речення Ользі, зняти нову квартиру, упорядкувати справи в — маєтку й т.д.), Обломів не знайшов у собі сил виконати задумане й знову опустився: перестав бачитися з Ольгою, повернувся до старих своїх друзів — халату й дивану, став знову спати вдень і, нарешті, переїхав на Виборзьку сторону, де вкрився від суспільства, немов пустельник
Переїзд на Виборзьку сторону й знайомство з Гафією Пшенициной зіграли трагічну роль у долі Обломова: він остаточно опустився, і ніщо, навіть дружба зі Штольцем і любов до Ольги, не в силах витягтися його з тої ями, куди потрапив Ілля Ілліч
Прочитавши «Обломова»* я довго міркував про російський характер, порівнював себе, своїх родичів і знайомих з героєм роману й, зізнатися, з подивом знайшов у всіх дуже схожі риси. Обломів живе в кожному — з російських людей у тім або іншому ступені. У характері Іллі Ілліча є багато позитивних і багато негативних рис, в «його образі відбитий типовий російський національний характер, щоправда, не без деяких перебільшень. І ще дуже довго російські люди будуть страждати від властивої їм споглядальності, що виливається в марну мрійність, але хочеться вірити, що, незважаючи на всі перипетії долі, пронесуть вони крізь роки відкрите добре серце своє й чисту, як кришталь, душу