Роль діалогів-споровши в романі И. С.Тургенєва «Батьки й діти» Діалоги-Спори займають важливе місце в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти». Вони є одним з головних способів характеристики героїв роману. Висловлюючи свої думки, своє відношення до різних речей і понять, людина відкриває себе, свою сутність, часом навіть мимоволі. Діалогів-Споровши в роману досить багато, але ми звернемося до найважливішим, що розкриває особистість головного героя — Базарова.З Базаровим ми зустрічаємося з перших же глав роману
Він приїжджає зі своїм другом Аркадієм Кірсановим у маєток його батьків. І відразу стає помітно, як він несхожий на інших героїв роману. Недарма Павло Петрович Кірсанов, дядько Аркадія, відразу відчув до нього ворожість, що пізніше переросла вненависть.
Образ Базарова — один із самих цікавих, суперечливих образів у російській класичній літературі. Уже опис героя говорить про демократичність його манер, волі поводження. Мабуть, головне в портреті Базарова — це його руки, руки трудівника. Перед нами людина праці; служіння науці, людям для нього — ціль життя
Базарів нічого не приймає на віру. Головне джерело знань для нього — його досвід. Його не влаштовують плоди чужих міркувань, він повинен пізнати все самостоятельно. Базарів-Нігіліст. Він заперечує все: природу, мистецтво, любов, навіть науку, який збирається присвятити життя
Головний супротивник Базарова в суперечках — Павло Петрович Кірсанов. Це аристократ, представник ліберального дворянства. Він переконаний у тім, що все його життя може служити іншим прикладом для наслідування
Але з’являється Базарів, що раптом оголює всю порожнечу й безглуздість того життя, що веде Павло Петрович — життя тільки одними спогадами про минулу любов, життя без сьогодення справи. Павло Петрович зовсім не приймає позиції Базарова й, упевнений у своїй перемозі, шукає тільки приводу, слова, за яке можна було б зачепитися, щоб вступити з ним у словесну «сутичку».Павло Петрович весь горить нетерпінням, і його бажання нарешті збуваються: якось за вечірнім чаєм Базарів нелестно відгукнувся про одному із сусідніх поміщиків: «Дрянь, аристократишко». Збурюванню Павла Петровича не було меж
Для нього, як для щирого дворянина, аристократія — це свято… Він заперечує Базарову, намагається вивести його із себе, але зберігає правила пристойності, а стиль його мовлення підкреслено пишномовний. Базарів же залишається холоднокровним, він равнодушно відповідає своєму опонентові, «ліниво відхлебтуючи чай» і як би не бачачи бажання Павла Петровича вступити в сутичку, тим самим усе більше виводячи його із себе. Розмова триває, і мовлення заходить про принципи. Базарів «з невимовним спокоєм» заявляє, що «заперечує всі», і тріумфує, бачачи, як блідне від жаху й обурення Кірсанов. У суперечках з Павлом Петровичем Базарів намагається уникати питань політики, але поступово висловлює свої думки. Коли ними було порушене питання про російський народ, про його традиції, Павло Петрович із захватом говорить про терпіння, покірність народу
Базарів пишається тим, що сам він — виходець із народу. «Мій дід землю орав», — «з гордовитою гордістю» говорить він і в той же час презирливо озивається про народ: «Мужик наш радий самого себе обкрасти, щоб напитися дурману в шинку». У питанні про мистецтво думки старого дворянина й революціонера-різночинця виявляються також протилежними, і це природно, адже Павло Петрович і Базарів — люди різних поколінь, різних станів і головне — різних мировоззрений. Хто ж перемагає в цій сутичці? Тургенєв не дає прямої відповіді на це питання. Павло Петрович почуває себе переможеним, Базарів — переможцем, а як насправді — покаже час
И зараз, по закінченні багатьох лет, коли майбутнє, що пророкував Тургенєв, для нас — минуле, ми можемо сказати, що такі, як Базарів, перемогли.Один із самих головних діалогів у романі «Батьки й діти» — це розмова Аркадія Кірсанова й Базарова під стогом. Сцена починається описом природи. Цим Тургенєв як би набудовує читача на те, що має бути щось значне. Розмова починає Базарів. Проста осика нагадала йому дитинство, і він віддається спогадам
Базарів романтичен И це те самий Базарів, що н азивал романтикові дурницею й дрібницями! Виходить, залишилися ще в ньому людські почуття. Але от кульмінація діалогу — Базарів міркує про своє місце в житті: «…
Вузеньке містечко, що я займаю, до того крихітне в порівнянні з іншим простором, де мене немає; і частина часу, що мені вдасться прожити, так незначна перед вічністю, де мене немає й не буде…» Базарів з болем усвідомлює людську незначність перед особою вічності й простору й злиться, тому що не може нічого змінити. Його стан, відчуття себе «нічим» у порівнянні з величезним миром наздоганяє, здавалося б, найвищою мірою впевненого в собі людини.Закінчується розмова сваркою друзів через образу Базаровим Павла Петровича. Молоді люди ледве було не побилися, але вчасно прийшов батько Базарова, і бурхлива сцена припинилася. «Діалог під стогом» мені здається дуже важливим. У ньому Базарів замислюється про своє місце в житті й багато чого розуміє, і далі він не пручається, не намагається зупинити свою смерть, відчуваючи, що однаково йому нема чого робити в цьому світі, що він, як не бажає, не може кардинально змінити
Мені здається, що центральний діалог роману — розмова Базарова й Ганни Сергіївни Одинцовій, освідчення в коханні. По своїх принципах Базарів заперечує любов і, здавалося б, нездатний на глибоке почуття, але його справжня здатність любити змушує думати про нього інакше. Базарів жагуче любить Ганну Сергіївну, але для неї він лише «таємничий предмет», що вона хоче «розгадати». Саме із цією метою вона починає розмову, намагається викликати на відвертість, і їй це вдається. Базарів зізнається: «Знайте ж, що я люблю вас нерозумно, безумно…
От чого ви домоглися…» Йому важко вимовляти ці слова, йому вороже саме це почуття, адже воно суперечить його принципам. Але навіть в ім’я любові до Одинцової Базарів не може пожертвувати своїми переконаннями. Із серцем, повним трагічної й щирої любові, він змушений виїхати від Одинцової
Базарів вступає в конфлікт із усіма оточуючими людьми. Він зустрічає людину більше високого суспільного шару, і дало доходить до дуелі, він закохується, і любов ламає його душу й життя. Навіть Аркадій, що, здавалося б, благоговів перед своїм учителем, наприкінці повстає проти нього. І всі значні сцени, коли Базарів поступово залишається один і усвідомлює свою, як йому здається, незначність, написані Тургенєвим у вигляді діалогів. У цьому вся їхня важливість і цінність, тому що ніде краще людина не висловить свої думки й не розкриє душу, чим у щирому діалозі. А.
Гудинова, 10 клас, гімназія №228 Санкт-Петербурга, 2012 Коментар до твору Цей звичайний шкільний твір, написаний як контрольний твір на уроках наприкінці 10 класу. Можливо, ви порахуєте його небездоганним. Якщо ви читали його з олівцем у руках, можливо навіть, що ви відзначили окремі мовні шорсткості. Критичний підхід до будь-якого питання — це добре, але при цьому необхідно аргументувати свою думку й не залишатися на рівні смакових відчуттів типу «подобається — не подобається». Будь-яка критика повинна бути конструктивної, з погляду того, що конкретно потрібно поліпшити хоча б у даній роботі і як саме це треба зробити. Полемізуючи з вимогливим дорослим читачем, скажу: не потрібно жадати від школярів «дорослого» погляду на речі, надзвичайно глибокого підходу до аналізу літературного твору. Сказане тут ставиться не тільки до даного твору, а до всіх наведених дитячих робіт
Вони дійсно авторські, з усіма можливими недоліками змісту й стилю, і написані в режимі уроку, іспиту або домашнього твору, виправлення мінімальна. У цій їх «непричесаності», уразливості — особлива цінність, тому що саме тому вони можуть бути матеріалом для вивчення читачів-ровесників і вчителів. Це справа літературних критиків, мистецтвознавців. Якщо в якому-небудь посібнику ми зустрічаємо подібні шкільні твори, то це твору якихось особливо геніальних дітей, а швидше за все, до них «руку приклав» і отнивелировал їхній дорослий автор (не випадково такі твори якось удручающе однакові по стилі). Школяр має право на свою, нехай навіть і недостатньо глибоку на чийсь погляд, крапку зору
У противному випадку ми одержуємо нещирі, фальшиві роботи. А. С. Воронкевич у своїй веселій і діловій книзі «Як писати вступний твір» (М., 1993) пише: «Головне, щоб у вашім творі був «предмет думки», що цілком достатньо «для одержання гарної оцінки; як проказував мій науковий керівник: «Для дисертації цілком достатньо однієї думки, друга — це вже добірність; саме важке — щоб ця одна думка дійсно була». Головне слово у формулюванні теми даного твору — це слово «роль». У чому бачить роль діалогів-споровши автор наведеної роботи?
У розкритті характеру героїв, зокрема, головного героя — Базарова. Відстежите наступні моменти в цьому творі:
- де автор заявляє ту проблему, що буде досліджувати у своїй роботі? — чи достатня мотивація його звертання до цієї проблеми? у якому реченні (реченнях) показані границі літературного матеріалу, що відбирається автором твору для розкриття теми? чи весь відібраний автором роботи літературний матеріал відповідає темі? які висновки робляться на основі аналізу наведених епізодів? Чи достатні ні? перечитайте висновок і ще раз проаналізуйте роботу з погляду композиції й розкриття основної думки Постарайтеся відредагувати твір і доповнити думки його автора своїми міркуваннями.
Алексєєва Т. В. Твір: теорія й практика. Спб., «Паритет», 2002.