Роль Феклуши в системі образів п’єси «Гроза» Феклуша — мандрівниця. Нікуди вона «далеко не ходила; а чути — багато чула» і завжди готова з усіма поділитися знаннями. Вона розповідає Глаше про країни, де правлять султани, про землі, де живуть «люди з песьими головами». Вона, догоджаючи своїй «благодійниці» Кабанихе, розповідає їй і про «суєту», що панує в Москві, і про «вогненний змие», якого «стали запрягати», і про час, що «стало в применшенні приходити». Вона одна з тих «дивних» людей, які служили джерелами відомостей для жителів «темного царства». Вона змушувала всіх із благовением слухати всім її вигадкам. У місті Калинове ніхто ні про що не знав.
Усе з подивом слухали оповідання Феклуши. Жителі цього міста були наївні. Феклуша допомагає нам це побачити. Другорядна роль Феклуши в п’єсі відкриває перед читачами «темне царство» — життя мешканців міста Калинова.
Феклуша розповідає жителям міста про інші країни. Вони неї слухають, загострюють свою увагу тільки на цьому. У цей же час вона непомітно для інших говорить правду про людей. Але вони цього не чують, тому що не хочуть чути. Феклуша вихваляє місто Калинов, тихе життя в ньому. Люди радуються тому, що їхнє місто такий чудовий, більше їм нічого не треба.
Вони тільки підтримують Феклушу милостинями, чого вона й домагається