Роль генотипу й середовища у формуванні фенотипу, у підвищенні продуктивності сільськогосподарських рослин і тварин.
1. Фенотип — сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак, особливості функціонування організму. Генотип — сукупність генів, які організм одержує від батьків.
2. Залежність прояву генотипу, впливу генів на формування фенотипу від умов середовища. Модифікаційна мінливість — зміна фенотипу, не пов’язане зі зміною генотипу. Приклад: розрізану уздовж одну половину кореня кульбаби вирощували в горах, а іншу на рівнині. У горах з її виросло рослину із дрібними листами, низьке, а на рівнині високе, з великими листами. Причини розходжень — вплив умов середовища (при однаковому генотипі).
3. Межі модифікаційної мінливості — норма реакції. Широка норма реакції: значні зміни ознаки, наприклад, набридши молока залежно від годівлі, відходу; вузька норма реакції, незначні зміни ознаки, наприклад, жирності молока, фарбування вовни. Зміни фенотипу, викликані змінами навколишнього середовища, не ведуть до зміни генотипу.
4. Спадкування норми реакції організмом, причина зміни норми реакції — зміна генотипу. Формування фенотипу — результат взаємодії генотипу з умовами середовища.
5. Пристосувальне значення модифікаційної мінливості для збереження й процвітання виду.
6. Застосування знань про модифікаційну мінливість у сільському господарстві. Приклад: родючий ґрунт, гарний відхід для реалізації генотипу високопродуктивних сортів рослин. Прояв ознак порід великої рогатої худоби, свиней, овець тільки при дотриманні раціону годівлі, правил догляду за тваринами. Порушення наукової технології вирощування рослин і тварин — причина зниження їхньої продуктивності.