Роль пейзажу в оповіданні Челкаш Горького М

Роль пейзажу в оповіданні
План

Введення

Оповідання Г. Горького початку 90-х років ХIХ сторіччя присвячені проблемам людських взаємин, але й природі в оповіданні приділяється велике місце

Основна частина

В «Челкаше» пейзаж відіграє роль обрамлення

Зображення індустріального пейзажу:

а) враження від пейзажу;

б) роль звуків;

г) люди на тлі пейзажу;

д) велич і краса природи придушуються діяльністю людини

Опис моря як додаткова риса до характеру Челкаша:

а) море те саме що незалежна душу героя;

б) море «Вливає в душу людини спокій»;

в) Гаврило, на відміну від Челкаша, боїться моря

Трагедія людей наприкінці оповідання підкреслюється наростанням бури

Стихія природи вічною, наповненою міццю й величчю

Висновок

Пейзаж у письменника протипоставленийі життя людей

Оповідання Г. Горького початку 90-х років XIX сторіччя присвячені проблемам людських взаємин. Автор шукає свого позитивного героя, шляхи зміни сучасного суспільства, спостерігає життя Росії. Але й природі в його оповіданнях приділяється значне місце.

В оповіданні «Челкаш» пейзаж відіграє роль обрамлення - їм починається й закінчується дія.

На початку оповідання зображений пейзаж індустріальний - море в порту. Він робить сумовите враження: «потемніле від пилу» небо мутно, хвилі моря заковані в граніт, «подавлені», «б'ються й нарікають», вони забруднені різним мотлохом. Звучать різні звуки: дзенькіт ланцюгів, гуркіт вагонів, «металевий крик залізних аркушів», стукіт, деренчання, свистки, лементи. Всі ці звуки дисгармонійні, це «оглушлива музика трудового дня». Порт автор називає «жагучим гімном Меркурієві» - богові торгівлі. І люди на тлі цього пейзажу «смішні й жалюгідні», як раби того, що створено їхньою роботою. Таким чином, цей пейзаж розкриває нам, як велич і краса природи придушуються діяльністю людини

Наступний опис пейзажу даний автором як додаткова риса до характеру героя. Челкаш, людина вільний від умовностей суспільства, від влади грошей, власності, без сім'ї й рідних корінь, «любив море». Воно те саме що його незалежна душу. «Його кипуча, нервова натура, жадібна на враження, ніколи не пересичувалася спогляданням цієї темної широти, нескінченної, вільної й потужної». Море «вливає в душу людини спокій», народжує в ній могутні мрії... На відміну від Челкаша Гаврило боїться моря. Його лякає відсутність ґрунту під ногами, його не радує краса нічного моря, вогні прожекторів - він виконаний страху. Пейзаж у цьому епізоді підкреслює різниця характерів героїв, підсилює змістовність образів

Пейзажем також завершується оповідання. Море розігралося, «глухо нарікало, хвилі билися об берег скажено й гнівно». Трагедія людей підкреслена напруженим наростанням бури, шторму, коли дощ лив як із цебра, і все обкутано мглою. «Море вило, шпурляло більші важкі хвилі на прибережний пісок... вітер ревінь... Всі навколо наповнювалося звиванням, ревінням, гулом. За дощем не видно було ні моря, ні неба». І дощ змиває сліди крові на піску, змиває сліди людей і сльози. Людські страсті мела, незначні, минущі. Стихія природи вічною, наповненою міццю й величчю.

Пейзаж у Горького протипоставленийі життя людей, і це порівняння не на користь людського суспільства.


Загрузка...