Роль пейзажу в романі А. С. Пушкіна «Євгеній онєгін»

Роль пейзажу в романі А. С. Пушкіна «Євгеній онєгін»

Коли В. Г. Бєлінський називав роман "Євгеній Онєгін" "енциклопедією російського життя", те в першу чергу, звичайно, виділяв розмаїтість ідей і картин громадського життя, сільського й міського побуту, показаних письменником. Але в цій "енциклопедії" помітне місце зайняли також опису природи, які з'являються на сторінках роману те у вигляді окремих штрихів і порівнянь, то у вигляді розгорнутих картин у кілька строф

Цікаво відзначити, що докладно описувати рідну природу поет починає тільки із четвертого розділу, у якій перед нами поступово розкривається поетична душа Тетяни. Здається, що автор через сприйняття природи намагається розкрити характер героїв. У Ларіній зливається особливе сприйняття миру, любові, життя через природу. І недарма адже Пушкіна говорить:

Тетяна (російська душою,

Сама не знаючи, чому)

З її холодною красою

Любила російську зиму

Можна догадатися, чому із всіх пор року Олександр Сергійович вибрав саме зиму, щоб підкреслити "руськість". Адже перше, що завжди відзначали іноземці, які жили в Росії, це довга зима (подібної немає в Європі), російські холоди, засніженість. Це для нашої країни, можна сказати, характерна пора року. А от над нашим польотом (не на нижній Волзі, звичайно) північніше Москви романіст посміюється:

Але наше північне літо

Карикатура південних зим,

Мигне й немає.

Якщо, розповідаючи про своєму "милому ідеалі", творець роману дає, образно виражаючись, соковиті, вільні описи, те непоетичний Онєгін часом викликає в нього злегка глузливе відношення до природи. Навіть порівняння, які вживає Євгеній, говорять, наскільки він байдужий до її крас. Так, у розмові з Ленским він порівнює Ольгу слуной.

Круглою, червона особою вона,

Як цей дурний місяць

На цьому дурному небокраї

Але ж і Тетяна в п'ятому розділі теж рівняється з місяцем, але зовсім по-іншому: "И, ранкового місяця блідни..."

Онєгін нудьгував у місті, де "рівняється він позіхав серед модних і стародавніх залів". Так само нудно йому й у маєтку, хоча "сіло, де нудьгував Євгеній, була чарівний куточок".

Сам творець роману у віршах, як відомо, дуже любив природу, особливо осінь:

Уж небо восени дихало,

Уж рідше сонечко блищало,

Коротше ставав день,

Лісів таємничий покрив

Із сумним шумом оголювалася...

Опис природи в Твір неподільно пов'язане з життям народу, підкреслює єдність селянського побуту й природи. Пушкіна їдко протиставляє своє "низьке" опис полів і лісів тому, як інші поети описують природу "розкішним" складом у романтичному стилі. Але саме ці картини "низької природи" дивно западають у душу:

Зима!.. Селянин, тріумфуючи,

На дровнях обновляє шлях;

Його конячка, сніг почуя,

Плететься клуса як-небудь...

...Пустун вуж заморозив пальчик:

Йому й боляче й смішно,

А мати загрожує йому у вікно...

Великий художник слова у своїх описах дуже різноманітний. Стиль і мова його описів постійно міняються залежно від того, які мети він ставить. Тільки що я привела побутову замальовку. А в сценах сну Тетяни, така ж романтичного, як і любов цієї дівчини до свого героя, і природа стає таємничої, загадкової:

Перед ними ліс; недвижні сосни

У своїй нахмуреній вроді;

Обтяжені їхні області всі

Жмутами снігу; крізь вершини

Осик, беріз і липнув нагих

Сіяє промінь світил нічних

А місце, де поховане Ленский, "поет, замислений мрійник", убитий приятельською рукою, знову описано так, щоб підкреслити, що бачив мир цей юнак:

Є місце: уліво від селенья,

Де жив вихованець вдохновенья,

Дві сосни коріннями срослись;

...Там у струмка в тіні густий

Поставлений пам'ятник простий

Прекрасні пушкінські описи зими й осіни. І мені хочеться закінчити добуток не менш чудесним описом весни, яким починається сьома глава:

Гнані весняними променями,

З околишніх гір уже снігу

Утекли мутними струмками

На потоплені луги

Посмішкою ясною природа

Крізь сон зустрічає ранок року


Загрузка...