Романтичні добутки A. M. Гіркого
До творчості А. Г. Горького можна ставитися по-різному. Думка про його творчість завжди було не однозначним: одні критики «громили» у своїх статтях Горького, інші називали його геніальним письменником. Але про що б не писав Горького, робив він це з жагучою переконаністю, з непохитною вірою в людину, ставлячи перед собою завдання показати, що «людина — це звучить гордо».
Саме в ранніх творах Горького герої здаються величезними, значними. Всім героям письменника властива гаряча любов до незалежності й волі. Це горді натури, сильні й цільні, вольові характери, які відкидають приналежність, смиренність і лагідність. Це образи, які кличуть до прекрасного й вільного життя. Таких людей ми бачимо в оповіданнях «Макар Чудра», «Баба Изер-Гиль» в «Пісні про Сокола».
Сенс життя для Чудри полягає в прагненні до волі. У цьому оповіданні Горького показало нам те, що двоє красенів-циганів зволіли вмерти, але залишитися вільними. Радда й Лойко любили один одного, але воля для кожного була дорожче любові. От що говорить Радда: «А ще я люблю волю! Волю-Те, Лойко, я люблю більше, ніж тебе…» «Краще смерть, чим рабство», — затверджують романтичні герої Горького
В «Макарі Чудре», потім в «Бабі Изергиль», пізніше в «Пісні про Сокола», чується мотив «шаленості хоробрих». Гіркий випробовує своїх героїв у складних ситуаціях. Горді люди в оповіданні «Баба Изергиль» — Данко й Ларра. На відміну від Даний-До Ларра був егоїстом. Йому було неведомо почуття любові до ближнього, він ніколи нікого не любив, крім себе. Коли ж йому сказали: «За все, що людина бере, він повинен платити собою: своїм розумом і силою, іноді життям…» — Ларра відповів, що він цього не зробить, тому що хоче залишитися непошкодженим
Вільні люди відкинули його, засудивши вбивці на вічну самітність: «И от він став жити, вільно, як птах…» Але гордість Ларри шкідлива не тільки для людей, вона згубна для самого Ларри.
Данко теж гордий, але він любить людей. І тому він добуває волю для всього плем’я, що повірило йому. Данко віддає людям усього себе, нічого не просячи в них замість: «Спалив для людей своє серце й умер, не просячи в них нічого в нагороду собі…»
Ці дві легенди показують нам те, у чому полягає безсмертя людини. У легенді про Лар-Ре, що відвернувся від людей, безсмертя полягає в тім, що про цю горду людину в степу нагадує лише темна тінь. А про подвиг Данко, що бачив сенс життя у звільненні людей, збереглася вогненна пам’ять: перед грозою в степу спалахують блакитні іскри його розтоптаного серця
Тема вільної особистості — одна з головних тем ранньої творчості Горького. Добуток «Дівчина й Смерть». Дівчина вступає в боротьбу із царем тому, що він у неї відбирає право насолоджуватися життям, право бути вільної. Царя бісить радісний сміх дівчини, за це цар і віддає її у владу смерті. І тут Горького затверджує перемогу людини, його любові й прагнень до життя над руйнівними силами природи
Письменник часто зізнається в тім, що щасливо тим, що живе на землі, де обов’язково наступить «нове життя в новому сторіччі».
Романтизом перейнята «Пісня про Буревісника». В образі «гордої птаха» зосереджені почуття сміливості й страсті, упевненість у перемозі над нудним життям: «Над сивою рівниною моря вітер хмари збирає. Між хмарами й морем гордо розвівається Буреве стник…» Грім і блискавка підривають бідне, нікчемне існування
Горького оспівує людей сміливих, здатних до самопожертви. І нехай вони гинуть, як загинув Сокіл, але вони довідалися щастя життя — поле. «Вужі» їх не зрозуміють, адже «породжений плазувати — літати не може». І саме такі, як Сокіл, виведуть людей з тьми, до світла: «Спалахнуть у мороці життя й багато сміливих серць запалять божевільною спрагою волі, світла!…» Читаючи твору Горького, розумієш, що життя набуває сенсу тоді, коли є мета. Його оповідання змушують замислюватися над питаннями, які раніше чомусь не виникали. Гіркий змушує нас гостро відчути швидкоплинність життя, занепокоєння, невдоволення собою. А це і є шляхксамосовершенствованию.