Твір по літературі: Романтичний реалізм ранніх добутків Н. В. Гоголя Задум циклу повістей про Україну виник у Н. В. Гоголя, очевидно, в 1829 році. До цього часу ставляться його листи до рідного із проханням повідомляти «про звичаї малороссиян». Відомості, що надсилаються йому, заносилися Гоголем у зошит записів «Книга всякої всячини» і потім використовувалися в нього повістях Робота над «Вечорами» тривала протягом декількох років. Спочатку з’явилася перша книга повістей «Вечора на хуторі біля Диканьки, видані пасичником Рудим Паньком», а потім вийшла друга частина Книга Гоголя одержала високу оцінку А. С. Пушкіна, що зробив вплив на перші критичні відгуки про «Вечори». Пушкіна писав видавцеві «Літературних додатків до «Російського інваліда»: «Зараз прочитав «Вечора біля Диканьки».
Вони здивували мене. От теперішня веселість, щира, невимушена, без манірності, без манірності. А місцями яка поезія! Яка чутливість! Все це так незвичайно в нашій нинішній літературі, що я досі не опам’ятався. Поздоровляю публіку з істинно веселою книгою, а авторові сердечно бажаю подальших успіхів.
Заради Бога, візьміть його сторону, якщо журналісти, по своєму звичаї, нападуть на непристойність його виражень, на дурний тон і проч.». Гумор і поетичність повістей Гоголя були відзначені Пушкіним і в рецензії в «Сучаснику» на друге видання «Вечорів»: «Усе зраділи цьому живому опису плем’я співаючим і танцюючим, цим свіжим картинкам малороссийской природи, цієї веселості, простодушної й разом лукавої. Як дивувалися ми російській книзі, що змусила нас сміятися, ми, не смеявшиеся із часів Фонвізіна! Ми так були вдячні молодому авторові, що охоче простили йому нерівність і неправильність його складу, незв’язність і неправдоподібність деяких оповідань…» В. Г. Бєлінський у своїх відкликаннях незмінно відзначав художність, веселість і народності «Вечорів на хуторі біля Диканьки». В «Літературних мріяннях» він писав: » Г-Н Гоголь, що так мило прикинув пасичником, належить до числа незвичайних талантів.
Кому невідомі його «Вечора на хуторі біля Диканьки»? Скільки в них дотепності, веселості, поезії й народностям!» У статті «Про росіянці повісті й повістях м. Гоголя» Бєлінський знову вернувся до оцінки «Вечорів»: «Це були поетичні нариси Малороссии, нариси, повні життя й зачарування. Усе, що може мати природа прекрасного, сільська життя простолюдинів звабливого, усе, що народ може мати оригінального, типового, все це райдужними квітами блищать у цих перших поетичних мріях м. Гоголя.
Це була поезія юна, свіжа, запашна, розкішна, упоительная, як поцілунок любові». Ознайомившись із «Арабесками» і «Миргородом», Бєлінський заговорив про реалізм як відмітному характері творчості Гоголя. Бєлінський указував, що крктика неправильно звернула увагу читачів тільки на гумор Гоголя, не торкнувшись його реалізму. Він писав, що в гоголівських «Вечорах на хуторі», у повістях «Невський проспект», «Портрет», «Тарас Бульба» смішне перемішане із серйозним, смутним, прекрасним і високим. Комізм аж ніяк не є пануюча й стихія, що переважує, таланта Гоголя. Його талант складається в дивній вірності зображення життя в її невловимо-різноманітних проявах. Не можна бачити в створеннях Гоголя один комізм, одне смішне… Реалізм «Вечорів на хуторі біля Диканьки» відзначений Бєлінським і пізніше: «Поет як би сам любується створеними їм оригіналами.
Однак ж ці оригінали не його вигадка, вони смішні не по його примсі; поет строго вірний у них дійсності. І тому всяка особа говорить і діє в нього в сфері свого побуту, свого характеру й тої обставини, під впливом якого воно перебуває. І жодне з них не приговаривается: поет математично вірний дійсності й часто малює комічні риси, без усякої претензії смішити, але тільки покоряючись своєму інстинкту, своєму такту дійсності».