Рональд-Гольст. Жан-Жак Руссо 4. Роки внутненнего росту

Рональд-гольст. Жан-Жак Руссо
4. Роки внутненнего росту

так і свою канцелярію. Все-таки він якийсь час тяг цю лямку, мабуть, до смерті Ане, натури серйозної, строгої, глибокої, пользовавшейся відомим авторитетом у будинку. У наступні потім роки він ближче зацікавлюється музикою, що зовсім заповнює його життя. Мрійливо-пасивне відношення до життя становило одну сторону його істоти; інша сторона його полягала в бурхливих поривах волі, що проявлялися нестримно-жагучим потягом. Він накидався на предмет, немов хотів його поглинути, і тільки розморював себе в непомірній напрузі власних сил. Тепер він накинувся на теорію музики: зі своєю погано, що засвоювала головою, він узявся за "Traiteacute; de I'Harmo) Рамо, великий мрячний твір, що він проте сподівався здолати. Пам'ять у нього була, як решето, вона нічого не втримувала, але він не припиняв зусиль, поки не освоївся з миром гармонії. Потім він воспилал пристрастю до шахової гри; защіпаючись від усіх, він за допомогою керівної книги вивчав всі комбінації й тонкості цієї шляхетної гри й сидів над ними, поки в нього не темніло в очах; потім він біг у трактир, щоб померяться силами з іншими гравцями, і хоча в нього голова йшла навкруги від плутанини, що панувала в ній, він не падав духом.) у відставку, верталися на батьківщину. Вони оберталися в суспільстві вищої інтелігентної буржуазії: членів магістрату, чиновників, лікарів, учених духовного звання. Сюди ж примикав властиво середній клас, купці й т.д. У г-жи де-варан були знайомства в цих різних колах, і в такий спосіб Руссо прийшов у зіткнення з деякими утвореними людьми, що цікавилися розумовим рухом, що виникав у той час у Франції, і новою філософією. З одним з них він читав листи Вольтера-Зірка якого в той час яскраво сіяла-до прусскому короля, Фрідріху II, і "Філософські листи про Англію", твір, що вперше звернуло увагу мислячої Франції на англійську буржуазну літературу, теорії Ньютона й філософію Локка. Руссо воспилал новим ентузіазмом до французів і всьому французькому, і він почував, як любов ця-незрозуміло для нього самого-усе росла в ньому. Коли в 1733 г, вибухнула війна за польське престолонаследие й французькі війська проходили через Шамбери, він жагуче схвилювався. У перший раз пробудився в ньому інтерес до громадського життя: в усі час війни він з жадібністю допадався на газети, ища звісток про долю своїх друзів) до чарів молодого лагідного вчителя з вогненними очами; та й матері не завжди залишалися до нього байдужими. Жінка, у будинку якої він жив, відчула небезпека, вона боялася втратити його серце, і ця думка була для неї нестерпна. Щоб вірніше зберегти його, вона віддалася йому, і із цього часу він був її коханим разом із Клодом Ане. Як ці відносини діяли на Ане, нам невідомо; для Руссо ж у такому співжитті не було нічого що шокує; він ставився до свого старшого суперника з почуттям глибокої поваги й дружби, а г-жа де-варан зумів у цьому випадку внести ніжність і згода у відносини, які нам здаються настільки ж несумісними як із чоловічим достоїнством, як з жіночою чесністю. Дні протікали в совершеннейшей гармонії, а взаємна довіра й згода між люблячими було так велике, що жоден з обох коханців не шукав виняткового володіння коханої, не прагнув бути для неї всім. У всякому разі в такому світлі ці відносини представлялися Руссо в його спогадах.)"хлопчик" виявився віч-на-віч із завданням, що дотепер лежало на розважливому швейцарці: заведивать доходами й регулювати витрати г-жи де-варан; у той же час йому треба було втримувати від шаленостей свою трохи норовливу кохану з надто щедрою рукою й фантастичною головою. Бедний Руссо, це завдання було тобі не під силу! У г-жи де-варан, із втратою її практичного порадника, починається повний хаос у справах, погоня за станом; гроші тануть, і грошові справи її заплутуються усе більше. Руссо бачив все це, бачив спереду руйнування; він страждав за улюблену жінку, але нічим не міг зупинити краху, що насувається. Коли турбота про неї занадто сильно починала його мучити, він їхав звичайно на кілька днів з будинку, щоб розважитися. Він відправлявся в Безансон, де брав уроки музики в капельмейстера кафедрального собору, або знаходив собі яке-небудь інше заняття. Це, звичайно, знов-таки коштувало грошей і було нерозумно, він це знав, але що було робити? Втім, вони й тоді ще проводили час у Шамбери безтурботно, серед розваг.) Руссо тепер откосился зовсім інакше, чим раніше; його республіканська строгість зм'якшилася, колишнє його неприязне відношення до аристократії здавалося йому тепер дивним і перебільшеним; він висловив це в поетичній формі в мало відомому ли
сті, що ставиться до 1741 року.) яку вносив в усі, пожирала його сили. До того ж він не виносив міста; Шамбери було набагато менш залучати його, чим Аннесси, це було нудне місто із критими шифером будинками, що мав вид занедбаної столиці. Вдобавок квартира г-жи де-варан перебував в одній із задніх вулиць, не відкривала ока ніякого виду, була темна й незатишна.) міста, з невеликим садом, де він міг лежати, читати й мріяти; потім невеликий селянський будиночок у напівгодині відстані від міста, у горах, у невеликій долині, повної кущів глоду солов'їв. Туди вони стали їздити з настанням весни й проводили там цілі дні. Але постійні переїзди взад-уперед були незручні й стомлюючі. Тому г-жа де-варан зняв у безпосередній близькості від цього будиночка, у тій же долині, веселу, простору, идиллически розташовану дачу, "Les Charmettes". Будинок цей коштує й понині, і багато чого в ньому ще збереглося відтоді, коли він там жили: меблі в кімнатах, картини на стінах. Зберігся спінет, на якому він пробував свої мелодії, і шахівниця, над якою він ламав собі голову, і кріслі на якому він лежав у дні поганого самопочуття. Стара гліцинія перед будинком перетворилася в товстий сучкуватий стовбур; навесні її пишні квіткові грона залучають рій бджіл і наповнюють повітря ароматом. І чари природи в зміні днів і пір року в цій маленькій полонині, ця краса, що Руссо там убрав у себе і яка злилася з його істотою, передалася нам, нині живучим, через його добутки й у нас частиною нас самих продовжує жити далі. Тому що на-ряду з декількома англійськими поетами Руссо був перший, що дало вираження сучасному почуттю природи.


Загрузка...