Росія в зображенні А. А. Блоку

Твір по літературі: Росія в зображенні А. А. Блоку Ідуть століття, шумить війна, Встає заколот, горять села, А ти все та ж, моя країна, У вроді заплаканої й древньої А. Блок. "Шуліка" Батьківщина... Росія... У житті кожного з нас вона дуже багато значить. Важко уявити собі людини, що не любив би її. А.

Блок у своїй творчості приділяв велику увагу темі Батьківщини. Він дуже любив її. Але ця любов до Батьківщини відрізнялася від любові С. Єсеніна, що ставився до неї з ніжністю, чиї вірші були написані серцем: Тобі однієї плету вінок, Квітами сиплю стібку сіру Об Русь, покійний куточок, Тебе люблю, тобі я вірую А. Блок випробовував до Батьківщини не тільки ніжність, любов. Він ставився до неї з належною повагою, а в той же самий час із таємничістю, трепетом. Він схилявся перед нею, як перед Прекрасною Дамою: Снову шепіт - і в шептаньи Чиясь маска, як у сні, У чиїмсь жіночному диханьи, Видно, вічно радість мені! Росія в зображенні А. Блоку - це прекрасний і незабутній образ жінки, перед якою він, як теперішній чоловік, не може встояти.

Вона скорила його своєю відкритістю, красою, теплом, добротою... Росія А. Блоку увібрала в себе всі кращі якості, які тільки може мати людина. Але вона була не ідеальна, як будь-яка жінка, і автор це розумів: И низьких злиденних сіл Не порахувати, не зміряти оком, И світить у потемнілий день Багаття в лузі далекому...

Він бачив всі недоліки своєї Батьківщини й не заперечував їх, а приймав. Але приймав він їх без жалості: Тебе жалувати я не вмію И хрест свій дбайливо несу... Всі ми знаємо, що в природі не існує людини без недоліків. Але рано або пізно в життя кожного з нас прийде (або вже прийшла) теперішня любов; з'явиться людина, що буде тебе любити ніжно й жагуче, прощаючи всі твої недоліки й навіть важкий характер. Саме такою людиною для Росії й став А. Блок. Він любив її, любив по-справжньому, любив всім серцем, всією душею: Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові - Як сльози перші любові! Така любов приходить у життя кожної людини лише один раз, але багато хто не встигають неї розпізнати, і вона проходить мимо. А.

А. Блок зумів це зробити. Любов до Батьківщини він дбайливо зберігав у своєму серці все життя. Він ставився їй як до дружини: ПРО, убожіючи моя країна, Що ти для серця значиш? ПРО, бідна моя дружина, Про що ти гірко плачеш? Батьківщина... Її по праву можна назвати другою матір'ю кожного з нас.

Я думаю, що навіть сама жорстока й черства людина в глибині душі дуже любить її. Людина й Батьківщина тісно зв'язані один з одним, тому що одне не може існувати без іншого. Коли нам погано, важко на душі, нас завжди тягне в місця, де ми народилися, виросли, у місця, з якими в нас зв'язані самі приємні спогади. Ці місця для нас завжди будуть рідними. А. Блок любив всю Росію, цілком, а не тільки якісь окремі райони нашої країни. Про таку любов, яку випробовував А. А.

Блок до Росії, може мріяти будь-яка жінка: Так, і такий, моя Росія, Ти всіх країв дорожче мені

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector