Розбіжності серед слов’ян
чиМогли припускати Данило Галицкий або Олександр Невський, що на порозі XXI століття слов’янські держави, виховані на загальній боротьбі з іноземцями, далекою релігією, культурою, що зневажаються й із Заходу й зі Сходу, будуть, розбігшись по кутах, на потіху усьому світу послабляючи себе політично, економічно, катувати щастя одні в колишніх пригноблювачів, інші — уперто впершись в одне місце, будуючи стіну недовіри між народами-братами. Експеримент буде провалений у черговий раз, історія повториться, але тільки скільки води витече, скільки часу буде попусту втрачено й заручником гри політиків у черговий раз виявиться народ слов’янський. Можна змоделювати принципи економіки, можна навіть скрізь зробити «євроремонт» , але погасити вогнище культури в якого десятки поколінь слов’янських народів росли й мужніли як нації, які завдяки спілкуванню, доповнювали один одного не розчинившись у масі тефтонов і татаро-монгольських племен, а шляхом страшної боротьби, втративши сотні тисяч людей, коштуючи по коліно в крові зуміли відстояти себе як народи не допустивши розмиву й підміни культурного шару предків і не тільки встояли, але й мир здригнувся від народження гігантів в області літератури, науки й щедро розкидав по іноземних квартирах слов’янські імена, що прославили свою історичну батьківщину навіть із волі якихось обставин виявившись на чужині. А що зараз? Яке покоління грядет? Те із чим не безуспішно боролися наші предки тихою сапою вповзає в душі молодих, розтліваючи й знищуючи те самобутнє, що століттями охоронялося й розвивалося, саме поняття російського народу, русича, слов’янина. Наше життя заповнювали чужоземні слова, фільми й не шедеври мистецтва, які ми раді б прийняти в себе, а низькопробне паскудство, з далекими нам моральністю й мораллю
Зі свідомості витравляється все велике, що зв’язувало наші народи, у хід ідуть зневажливі, історії про ленности слов’ян про їх второсортности, нездатності влаштувати своє життя по західних мірках
Яка нісенітниця! Коли каторжани із всіх колоній чванливої Англії висаджували в Австралії й Північній Америці це був захист цивілізацій від нелюдів роду людський і цей народи замішані на злодійських законах і традиціях, шляхом геноциду корінні народи, що знищили, намагаються зараз із самодовольностью ожирілих коплунов повчати слов’ян, що зберегли з найдавніших часів свою самобутність і неповторність, як нам улаштовувати життя. І сумно, гірко усвідомлювати, що перебувають у них преспешники в слов’янських народах, які самі напевно не усвідомлюючи, що творять. За миску супу і яскраву обкладинку закордонного пійла ввергають народи в безодню суспільства самопожираючого себе, суспільство рабів з різним ступенем волі, одних у золочених клітках-особняках і дорогих автомобілях, інших напівзлиденних у квартирах, що розвалюються, із приниженням подачки, що чекає, але однаково рабів. Невже міг письменник такого масштабу як Півднів припустити ступінь розкладання за яких-небудь десять років. Що кривляється — вульгарна пика з екрана, порожні пісеньки із сексуальним подихом приматів та інші елементи сурогату культури так званих «цивілізованих країн» . Ми подарували миру Пушкіна, Гоголя, Шевченко, Якуба Колосся, що створили унікальні по своїй силі й впливу на почуття людини балет і театр, наслідуємо наркоманів Сбродвея.
Розчулення «коникам» з Монмартра
Так наші слов’янські народи ніколи не відривали зразки теперішнього мистецтва й культури, але це були дійсно великі утвори гідні нашої культури
З якою сатанинською холоднокровністю, користуючись найтяжким економічним становищем перехідного періоду нам насаджують зерна ненависті до один одному. Брати-Слов’яни отямитеся, бійтеся «данайцев дарунки приносящих» , ніколи розважлива холоднокровно всі що прораховує фінансово-промислова рать, що поднаторели на грабежах колоній, що не має національності даром нічого не давала. За все прийде платити й не тільки втратою економічного, матеріального плану
Рачительно хазяювати ми, зрештою, навчимося, але от збережемо ми ті якості якими дотепер захоплюються так звані «цивілізовані» країни, наш дух, мораль, моральність, або суспільство загального споживання перетворить нас у прилизаних «гансиков» з догідливо бігають глазенками, що хихикають із приводу й без приводу й рекламні кліпи, що почитають, за вершину театрального, а вивіски образотворчого мистецтва. Слов’яни, що роздираються протиріччями, не помітили як навколо них став утворюватися вакуум. Народи навіть сповідають іншу релігію, але за багато століть звиклі почувати себе вільно й зручно з богатирями-народами, раптом відчули на собі холодок у відносинах навіть усередині Росії, це чи не показник руйнування культури спільного проживання, де ж наше издревле сформована горда, але чуйна душа. На що ми проміняли свою честь обрушивши гори розпеченого металу на людей своєї ж держави. Горі! Горі! Жодна мати хоч якої національності не зрозуміє, чому повинні знищуватися її малолітні діти й старі батьки. Як не назви мети, заради яких це відбувається. ех, слов’яни, де Ваша доброта й поблажливість великого й сильного, усе, що притягало до Вас протягом сторіч інші народи. Багатії так безтурботно тринькаєте все, що пращури збирали й залишили нам, що живе сьогодні. Яка дика необачність, недалекоглядність, сірість мислення. Але ж землю жоден народ нікуди віднести не зможе, ми всі приречені жити поруч і які ми будемо в цьому великому будинку, населеному сотнею народів, від цього буде залежати, хто ми, що ми в цьому світі. Отпугивая від себе інших, слов’янські держави й між собою не доможуться єднання, не чи приклад цьому Балкани?! Або хочеться повторити на практиці так Євро — Азія — це не Балкани. Мир трісне, якщо не дай боже трапиться подібне в нас
От про що думати треба, от чому вчить нас «Ротоборци» , написана нашим земляком, більшим патріотом землі росіянці, Юговим.
Росія завжди представляла із себе ласий шматочок для загарбників, а зараз коли «техногенні процеси» пожирають світові запаси корисних копалин з величезною швидкістю, для багатьох країн наявність у Росії величезних запасів сировини стає основою в розробці далеко, що йдуть планів. От звідки й розширення НАТО на Схід, і підігрівання сепаратистських настроїв усередині Росії й підтримка напруги між колись братніми республіками колишнього Сполучника РСР. Залишити Росію в ізоляції, спостерігати як у ній розвиваються руйнівні процеси, потім оголосити це небезпекою для всього миру й далі поглинути «балканський варіант» . Невже сьогоднішнє покоління політиків настільки обдурено солодкими мовленнями Биллов, Гельмутов і т.п. Що забули не вони керують у себе в державах, а вони лише надають ненаситно-жадібну машину, що здійснює політику цих держав. І якщо ми мислимо, що після нас повинне залишитися сильну державу, те хіба можна проводити таку політику, як сьогодні. І справа не тільки в брязканні мускулами, як можуть обвинуватити мене читачі, не в зайвій агресивності. Компонентами сильної держави є не тільки потужна армія, це навіть не в першу чергу, а потужний культурний, науковий потенціал. Горде самоусвідомлення себе великими націями буде порожньою похвалою й зазнайством без стрункої системи утворення, розвитку всіх видів мистецтв. Але на основі того потужного шару, тих корінь, які йдуть із Київської Русі, Петровской і Єкатерининської Росії, із самої гущавини народу, що пережив стільки правителів і воєн, але залишився самобутнім зі своїм, тільки йому властивим культурним обличчям. Це чи не показник життєстверджуючої моці слов’янського буття, так якого рожна нам треба, що ми плутаємо, що ми все хочемо комусь наслідувати, коли інші «цивілізовані» країни понастворювали цілі університети, щоб вивчати нас, нашу культуру й хоча б доторкнутися до неї. Гордість і велич наші не в багатстві, у першу чергу, гордість і велич націй у її баченні своєї історії й свого майбутнього. Все інше тільки прихоже