«Розпався зв’язок часів…» Комедія «Вишневий сад» «Розпався зв’язок часів», — з жахом розуміє Гамлет, коли в Датському королівстві, тільки-но схоронив государя, грають весілля вдовствующей королеви й брата покійного, коли на тільки що засипаній могилі зводять пишні палаци «нового життя». Саме важке: уловити, як це відбувається — зміна епох, руйнування колишнього укладу життя, виникнення нових форм. Потім, десятиліття через, історики визначать «переломний момент», але рідко сучасники усвідомлюють, що за час надворі. І ще рідше, усвідомивши, скажуть, як сказав Тютчев: «Блаженний, хто відвідав цей мир у його мінути фатальні…»В «фатальні мінути» жити страшно. Страшно, тому що люди губляться в нерозумінні: отчого раптом валить усе, що стояло століттями, отчого міцної стіни, що захищали дідів і прадідів, раптом виявляються картонними декораціями? У такому неприютном, що продувається всіма вітрами історії світі людина шукає опори — хто в минулому, хто в майбутньому, хто в містичні віруваннях
У своїх ближні опори не шукають — навколишні так само розгублені й приголомшені. І ще людина шукає «винуватих» — хто «все це влаштував»? Такими «винуватими» виявляються найчастіше ті, хто поруч: батьки, діти, знайомі
Це вони, вони — не захистили, упустили… Ах, споконвічні російські питання: «хто винуватий?» і «що робити?
«В «Вишневому саду» (1903) Чехов не тільки створив образи людей, чиє життя довелося на переломну епоху, але запам’ятав сам Час у його русі. Хід історії — головний нерв комедії, її сюжет і зміст. Герої «Вишневого саду» — люди, що потрапили в тектонічний розкол, що утворився в часі, змушені жити, тобто любити й радуватися, у цій розпадині обставин великої історії. Цей руйнівний момент — час їхнього єдиного життя, що має свої особливі приватні закони й мети. І вони живуть над прірвою — приречені жити. І зміст їхнього часу є руйнування того, що було життям поколінь
Герой Чехова, як завжди, грає у власному житті другорядну роль. Але в «Вишневому саду» герої виявляються жертвами не приватних обставин і власної безвільності, а глобальних законів історії: діяльний і енергійний Лопахин такий же заручник часу, як пасивний Гаїв
П’єса побудована на унікальній ситуації, що стала улюбленої для всієї нової драми XX століття, — це ситуація рубежу, порога. Ще нічого такого не відбувається, але вже є відчуття краю, безодні, у яку повинен звалитися людина.Смішно міркувати, як Петя Трофимов, про історичну необхідність у ситуації чийогось особистого горя. Страшно, як Блок, виправдувати руйнування родового гнізда, де проходила життя поколінь, із класової точки зору. Ці міркування насамперед аморальні.Чеховська об’єктна манера, його принципова відмова від авторського указующего перста й дозволили запам’ятати Час у його цілісності, не виправдуючи й не засуджуючи; не підкреслюючи нічиєї правоти на шкоду правоті іншого. Тому що одне з головних переконань Чехова в тім, що нікому не дано знати всієї правди, кожний бачить лише частина її, приймаючи своє неповне знання за повноту істини
Саме про це говорить В. Б.
Катаєв: «Залишившись вірним своєму принципу наділяти героїв однаково страдательним положенням стосовно життя, що не розуміється ними,, незнанням «теперішньої правди», Чехов в останній своїй п’єсі розробляв жанрову форму, адекватну цьому принципу» (Катаєв В. Б. Літературні зв’язки Чехова. — М.: Изд-У МГУ, 1989). Чому ж такою новою жанровою формою виявилася комедія? Які чеховські принципи з’єднання драматичного й комічного?
«В «Вишневому саду», — коментує Катаєв, — комічні не окремі персонажі, такі як Шарлотта, Епиходов, Варячи. Нерозуміння один одного, різнобій думок, алогізм умовиводів, репліки й відповіді невлад — подібними недосконалостями мислення й поводження, що дають можливість комічного подання, наділені всі герої
&l;…&g; У п’єсі Чехова принцип повторення й взаимоотражения персонажів є не виборчим, а тотальним, всеохоплюючим. &l;…&g; Непоколебимо стояти на своєму, бути самопоглиненим своєю правдою, не зауважуючи подібності з іншими, — у Чехова це виглядає як загальна доля, нічим не переборна особливість людського буття. &l;…
&g; У цьому — незмінності й непохитній вірності кожного своєї суті — і складається основа комедийности п’єси, якими б серйозними або смутними наслідками й ускладненнями не оберталася така сталість для його носіїв і для навколишніх» (Катаєв В. Б. Літературні зв’язки Чехова. — М.: Изд-У МГУ, 1989).
За матеріалами: Катаєв В. Б. Літературні зв’язки Чехова. — М.
: Изд-У МГУ, 1989. Монахова О. П., Малхазова М. В. Російська література XIX століття. , які проводяться на нашім сайті
Можливо й ви захочете прийняти в них участь! Захотів фаркоп Brink тобі !
Установка в день замовлення робить тверде стягнення Всі види бігових доріжок Тут — .