Розвиток теми «Маленької людини» у творчості Н. В. Гоголя

Розвиток теми Маленької людини у творчості Н. В. Гоголя
Тема "маленької людини" у літературі існувала й до її позначення у творчості Н. В. Гоголя. Уперше вона пролунала в "Мідному вершникові" і "Станційному доглядачі" А. С. Пушкіна. Взагалі ж образ "маленької людини" такий: це не знатний, а бедний, що ображається вищими по чині людьми, доведений до отчаянья людина. При цьому це людина не просто не чинованний, а це психологічний-психологічний^-психологический-психологический-социально-психоляиический тип, тобто людина, що відчуває своє безсилля перед життям. Часом він здатний на протест До бунту "маленької людини" завжди веде життєва катастрофа, але результат протесту - божевілля, смерть. Пушкіна відкрив у бідному чиновнику новий драматичний характер, а Гоголь продовжив розвиток цієї теми в петербурзьких повістях ("Ніс", "Невський проспект", "Записки божевільного", "Портрет", "Шинель"). Але продовжив своєрідно, опираючись на власний життєвий досвід. Петербург уразив Гоголя картинами глибоких суспільних протиріч, трагічних соціальних катастроф. По Гоголю, Петербург - місто, тде людські відносини перекручені, тріумфує вульгарність, а таланти гинуть. Це місто, де, "...крім ліхтаря, все дихає обманом". Саме в цьому страшному, божевільному місті відбуваються дивні події із чиновником Поприщиним. Саме тут немає життя бедному Акакию Акакиевичу. Герої Гоголя божеволіють або гинуть у нерівній боротьбі з жорстокими умовами дійсності. Людина й нелюдські умови його суспільного буття - головний конфлікт, що лежить в основі петербурзьких повістей. Одна з найбільш трагічних повістей, безсумнівно, - "Записки божевільного". Герой Твір - Аксентий Іванович Поприщин, маленький, що кривдиться всіма чиновник. Він дворянин, дуже бедний і ні на що не претендує З почуттям достоїнства він сидить у кабінеті директора й очинивает перо "його високопревосходительствові", сповнений найбільшої поваги до директора. "Усе вченість, така вченість, що нашому братові й приступу немає... Яка важливість в очах... Не нашому братові чету!" - озивається про директора Поприщин. На його думку, репутацію людині створює чин. Саме та людина чималий, хто має високий чин, посаду, гроші, - так уважає Аксентий Іванович. Герой жебрак духом, його внутрішній мир крейда й убот; але не посміятися над ним хотів Гоголь, Свідомість Поприщина розстроєна, і в його главу зненацька западає питання: "Отчого я титулярний радник?" і "чому саме титулярний радник?". Поприщин остаточно втрачає розум і піднімає бунт: у ньому прокидається ображене людське достоїнство. Він думає, чому він так безправний, чому "що є кращого на миру, усе дістається або юнкерам-камерам-юнкерам, або генералам". У міру посилення божевілля в Поприщине росте почуття людського достоїнства. У фіналі повести він, що морально прозрів, не витримує: "Ні, я більше не маю сил терпіти. Боже! що вони роблять із мною!.. Що я зробив їм? За що вони мучать мене?". Блок помітив, що в крику Поприщина чутний "лемент самого Гоголя"."Записки божевільного" - крик протесту проти несправедливих підстав збожеволілого миру, де все зміщено й поплутано, де потоптаний розум і справедливість. Поприщин - породження й жертва цього миру. Лемент героя у фіналі повести увібрав у себе всі образи й страждання "маленької людини". Жертвою Петербурга, жертвою вбогості й сваволі є Акакий Акакиевич Башмачкин - герой повести "Шинель". "Він був те, що називають вічний титулярний радник, над яким, як відомо, натрунились і нагострилися вдосталь різні письменники, які мають похвальний звичай налягати на ті, які не можуть кусатися", - так говорить про Башмачкине Гоголь. Автор не приховує іронічної посмішки, коли описує обмеженість і злиденність свого героя. Гоголь підкреслює типовість Акакия Акакиевича: "В одному департаменті служив один чиновник Башмачкин - боязкою, задавленою долею людин, забите, безсловесна істота, що безмовно зносить глузування товаришів по службі. Акакий Акакиевич "жодного слова не відповідав" і поводився так, "нібито б нікого й не було перед ним", коли товариші по службі "сипали на главу йому папірця". І от такою людиною опанувала всепожираюча пристрасть обзавестися новою шинеллю. При цьому сила страсті і її предмет непорівнянні. У цьому іронія Гоголя: адже рішення простого життєвого завдання вознесенсько на високий п'єдестал. Коли Акакия Акакиевича ограбували, він у пориві розпачу звернувся до "значної особи". "Значна особа" - узагальнений образ представник


Загрузка...