Сатиричне й гумористичне в повісті Н. В. Гоголя «Ніч перед рожднством»

Сатиричне й гумористичне в повісті Н. В. Гоголя «Ніч перед рожднством»

«Вечора на хуторі біля Диканьки» - перша книга Н. В. Гоголя, що відразу ж завоювала успіх і визнання. А. С. Пушкіна писав: «...Усе зраділи цьому живому опису плем'я співаючим і танцюючим, цим свіжим картинам малороссийской природи, цієї веселості, простодушної й разом лукавої...». Автор малював добрі й привабливі образи людей з народу, у той же час страшне обурення письменника викликала духовна порожнеча, дріб'язкові інтереси, дурість буржуазії й поміщиків

У цьому Твір закладена властивому тільки Гоголю манера - зауважувати за смішним смутне, «крізь видний миру сміх... незримі йому сльози». Тому в сцени, наповнені живим гумором, сонячним сміхом, раз у раз вплітаються тривожні нотки. Автор намагається перевернути несправедливий мир за допомогою нищівної сатири. Ім'я автора на книзі не було, замість цього на титулі позначено: «Повести, видані пасичником Рудим Паньком». На вид простак, а насправді мудрий і лукавий хуторянин посміюється над представниками влади. Наприклад, в «Ночі перед Різдвом» автор за допомогою вмілої сатири зображує мир, у якому панує черствість, користь, розумова обмеженість, злість, недоброжелательство й неправда

Так, малюючи образ Солохи, автор висміює хитрість, лицемірство, прагнення робити підлість людям заради задоволення своїх інтересів. Вона «кланялася всім», з усіма була привітна, але приветливее всього була вона з козаком Чубом, у якого в скринях було багато полотна, «вісім скирт хліба завжди стояли перед його будинком», у дворі було багато різної живності, а город густо засіяний овочами, маком, соняшником і тютюном. «Все це З-Лоха знаходила не зайвим приєднати до свого господарства, заздалегідь міркуючи про те, який воно прийме порядок, коли перейде в її руки...» А щоб її плани жодним чином не зруйнувалися, вона будувала всякі підступи ковалеві Вакулі, намагалася посварити його із Чубом, щоб «Вакула не під'їхав до його дочки й не встиг забрати всього собі».

В образі Пацюка автор висміює лин і ледарство. Ми застаємо його за поїданням галушок: «Не підсунувшись жодним пальцем, він злегка нахилив главу до миски й сьорбав рідоту...».

Бачачи цю картину, Вакула думає про те, що «цей ще лінивіше Чуба: той, принаймні, їсть ложкою, а цей і руки не хоче підняти!»

У повісті ми бачимо й пихатих генералів, які послужливо метушаться й кланяються Потьомкіну, вони, «здавалося, ловили його кожне слово й навіть найменший рух, щоб зараз летіти виконувати його».

Автор у сатиричній манері критикує подібні людські пороки

У той же час у повісті присутній і добродушний сміх, що ми миттєво відрізняємо від сміху їдкого, що бичує. За допомогою гумору автор критикує не все в зображуваній людині або явищі, а тільки окремі сторони. Тому гумор містить не тільки глузування, але й авторське співчуття, симпатію. Найчастіше гумор побудований на невідповідності зовнішній і внутрішнього, наприклад, коли пан глава, багата козак Чуб і дяк хочуть бути поважними особами, а попадають у комічне положення. Читаючи повість, ми від душі сміємося над цими «важливими» відвідувачами Сол охи, що потрапили в один мішок, над главою, що не стримав гикавки й кашлю й оказавшимся викритим. У гумористичній формі автор показав властивим всім людям слабості й недоліки, від яких потрібно позбуватися, і відбив актуальні за всіх часів проблеми, які коштують перед будь-яким суспільством. От чому збірник цього чудового письменника одержав широку популярність не тільки в нас, але й у більшості закордонних країн


Загрузка...