Гранично чітко така однорідність проявляється в композиції фетовских книг. Уже в ранніх збірниках і перших публікаціях з’явилися тематичні й жанрові розділи. Фет згадував: «Всі розміщення віршів по відділах з відмітними прозваннями вироблялися працями Григор’єва» (Фет А. А. Ранні роки мого життя. М., 1893. З.
210). Але й підсумковий план здійсненого лише після смерті зборів віршів теж зберіг цю структуру з 15 тематичних (здебільшого) і жанрових розділів. Справа тут не тільки в «природній ворожнечі із хронологією» (Фет А.
А. Мої спогади. Ч. 1.
М., 1890. С. I).
(Фет рідко датував окремі вірші). Така побудова, при якому поруч мирно уживались тексти, розділені за часом написання роками або навіть десятиліттями (у поета з історією таке навряд чи можливо, неминуче викличе реакцію відторгнення), вирішувало два важливі завдання. Композиція книги ставала «машиною по знищенню часу» («Времеборец» — називається одна із кращих статей про поета, що належить Н. Недоброво) і одночасно задавала структуру фетовского миру, позначала його опорні крапки й напрямні лінії
Перелік його основних мотивів, вихідний інвентар, опираючись на фетовские вірші, чудово представив Вл. Соловйов у ювілейному вітанні поетові: «Дорогою й вельмишановним Панасом Опанасович! Привітають Вас зірок золоті вії й місяць, що пливе по блакитній пустелі, і плачучі степові трави, і троянди, веснян і осінні; привітає Вас густолистий крислатий ліс, і блиском вечірнім овіяні гори, і миле вікно під сніжним каштаном. Привітають Вас блакитні й чорні ангели, що дивляться з-під шовкових вій, і грот Сивилли зі своею черною дверима. Привітає Вас лев Св.
Марка й жар-птиця, що сидить на суку, звивистому й дивовижному. Привітають Вас всі крилаті звуки й променисті образи між небом і землею. Кланяється Вам також і менша братії: сліпий жук, і вечірні мошки, що кричить деркач, і мовчазна жаба, що вийшла на дорогу. А нарешті, привітаю Вас і я, у вигляді того сірого каменю, що Ви пом’янули добрим словом
Плаче сірий камінь, у ставок роняючи сльози» (Соловйов В. С. Листа: В 3-х т. Т. 3.
Спб., 1911. С. 119).Що ж таке фетовский мир? Це природа, побачена поблизу, великим планом, у подробицях, але в той же час ледве отстраненно, поза практичною доцільністю, крізь призму краси. Це — мир, побачений із садибного вікна, і садиба як центр світобудови
«Художній мир садиби має свій простір і час, свою систему цінностей, свій «етикет» і норми поводження… Садиба утворить замкнуту модель миру, відносини якого з навколишньої не прості, а часто й конфликтни…
У садибі немов синтезувалася вся історія, вся географія, вся природа, вся культура… У садибі був, користуючись словами сучасника, «Едему відколок скорочений».
Вона виявляла собою якесь обітоване місце щастя, спокою й тиші», — зауважує дослідник російської садибної культури (Турчин В. С. Роки розквіту підмосковної садиби …на околицях Москви: З історії російської садибної культури XVII — XIX століття
М.. 1979. З 174, 179, 183).Поняттю «садибна лірика» настав час додати не спрощено-соціологічний і не тематичний, а культурологічний зміст, про що вже виразно сказав А.
Тархов: «Що таке російська дворянська садиба з погляду духовно-естетической? Це — «будинок» і «сад», улаштовані на лоні природи: коли «людське» єдино з «природним» у найглибшій органічності росту, цвітіння й відновлення, а «природне» не цурається культурного оброблення, що облагороджує, людиною; коли поезія рідної природи розвиває душу рука об руку із красою образотворчих мистецтв, а під дахом садибного будинку не висихає особлива лірика домашнього побуту, що живе в зміні діяльності праці й святкових веселощів, радісної любові й чистого споглядання» (Тархов А. Коментарі Фет А. А. Соч.: В 2-х т.
Т. 2. М.
, 1982. С. 377).Садиба для Фета — не просто предмет зображення, а, як сказав би М. М.
Бахтин, форма художньої думки, формотворна ідеологія. Навіть «просто» вірші про природу, де немає емпіричних деталей садибного побуту («Цей ранок, радість ця…») демонструють ту ж саму точку зору: таку картину не можна побачити з багатоповерхового петербурзького будинку або селянської хати
А. Тархов відзначає, що садиба зіграла певну роль в «становленні світогляду, формуванні естетических подань і розвитку художнього смаку» Державіна й Карамзина, Жуковського й Пушкіна, Толстого й Тургенєва, Блоку й Буніна. Роль Фета в цьому ряді (мовлення про лірика) важко переоцінити. Відтворення миру дворянської садиби як «ідеального миру природи, життя й мистецтва» (В.
Турчин) стає домінантою його художньої системи. Державін і Жуковський, Пушкін і Некрасов, як і згодом Блок і Бунін, вирішували інші завдання
Для них картина садибного життя входила в більше широкі контексти. Фет же був довгобородим Адамом («И я, як перший житель раю…» — згадав він в одному зі своїх кращих віршів), що невтомно називав, давав імена, розрізняв всі нові відтінки — створював практично саму об’ємну модель садибного національного ландшафту. Основні розділи його книг («Весна», «Літо», «Снігу», «Осінь», «Вечора й ночі», «Море») були знаками вічного повернення й круговороту природи, а конкретні вірші — ознаками настільки ж вічного відновлення. «Ще травнева ніч…», «Ще весни запашної млість…
«, «Знову осінній блиск зоряниці…», «Знову весна! Знову тремтять аркуші…
» — характерні початки фетовских віршів. — 3Пишемо грамотно. Морфологічний і фонетичний принципи російської орфографії з рекомендаціями й прикладами читайте в розділі Стік: оптом Сайт про Діву Марії,