Щиросердечна широта героїв Н. В. Гоголя

Щиросердечна широта героїв Н. В. Гоголя

... Любо, боляче па серце; а душу нібито враю.

Гей, хлопці! Гей, гуляй!..

Н. Гоголь

Риси героїзму, волелюбності, щиросердечного широти, які пізніше з такою могутньою силою покаже Гоголь у героях повести "Тарас Бульба", виявилися вже в "Вечорах на хуторі біля Диканьки". Особливо яскраво показаний цей волелюбний початок народного життя в улюблених Гоголем описах гопака, образно передавальне молодецтво й могутній, як вихор, дух запорізької вільності. У танці, як і в пісні, позначилася для Гоголя душу народу. І не випадково герої його повістей у мінуту щиросердечного підйому, у своїх радісних поривах так нестримно, весело, молодо, самозабутньо віддаються танцю. Весело й задерикувато танцює перед дзеркалом гопак гарненька Параска, розмріявшись про своєму Григорій, притупуючи ногами "чим далі, всі смелее; зрештою ліва рука її опустилася й уперлася убік, і вона пішла танцювати, побрякивая підковами, тримаючи перед собою дзеркало...". Черевик, Що Ввійшов у будинок, побачивши танець дочки, гордо подбоченившись, виступив уперед "і пустився вприсядку, забувши об всі справи свої". Загальними невтримними веселощами охоплені гості на весіллі Параски, де "усе неслося, всі танці-рло". Ще хмельнее, ще радісніше опис весільного танцю в "Вечері напередодні Івана Купала".

Цьому світлому миру народного життя протистоять жорстокі й жадібні представники сільської верхівки - староста (глава), багатії-кулаки, які пригноблюють і гнітять своїх же односільчан. Староста Макогоненко в "Травневої ночі" усім ненависний тим, що самоправно й несправедливо розпоряджався в селі, піддавав жорстоким покаранням "провинених", виставляючи їх на мороз і обливаючи холодною водою. Смішно, коли цей царський і поміщицький прихвостень ставить собі в заслугу те, що йому довелося їхати на козлах карети Катерини II під час її подорожі в Крим. Корисливий і жадібний багатий козак Чуб в "Ночі перед Різдвом" і батько Пидорки - кулак Корж, що штовхнув Петруся на злочин ("Вечір напередодні Івана Купала"). Всі вони наділені різко негативними рисами. Їхні темні витівки, їхня жадібність і користолюбство суворо засуджує й висміює Гоголь

Гоголь показав різку розбіжність між своїми гордими, великодушними й мужніми героями - такими як Вакула, Лев, Григорій, Оксана, Пидорка - і представниками сільської "знаті" - багатіями нібито глави в "Травневої ночі" або Чуба в "Ночі перед Різдвом"; вони ненависні всьому селу, виступають як пригноблювачі односільчан і по своїх моральних якостях є прямою протилежністю сміливим і незалежному позитивному персонажам. І подібно тому, як у народних піснях і казках правда завжди тріумфує над несправедливістю, так і в повістях Гоголя гарні й добрі люди перемагають злих і несправедливих

У сатиричних епізодах "Вечорів...", у зображенні комічних типів і негативних персонажів чітко переглядають риси соціальної дійсності, намечается реалістична манера майбутніх творів Гоголя. Він створює такий типовий портрет хапуги-чиновника в повісті "Ніч перед Різдвом", що ми відразу догадуємося, що засідатель любив, щоб його приймали не за поліцейського чиновника, а за офіцера-кавалериста. А "по-диявольському" сплетений батіг, що він мали звичай підганяти ямщиков, досить наочно малює звички засідателя в його звертанні скрестьянами.

У цій же повісті ("Ніч перед Різдвом") Гоголь малює придворні характери, глумливо описуючи палац Катерини II. Зовнішня пишнота придворного життя протипоставлено простоті й скромній шляхетності чисто прибраних, світлих і радісних українських будинків. Мішурний блиск і блискучість придворних порядків стають особливо очевидними завдяки тому, що царський палац показаний у простосердому сприйнятті коваля Вакули, що наївно дивується навколишньої його розкоші й багатству

Зображуючи тимчасового правителя, фаворита Катерини II - всесильного Потьомкіна, Гоголь підкреслює в ньому самовпевнену важливість, презирство до навколишнім. Запорожці, і серед них коваль, бачать лицемірство й принизливе звертання генералів, які підлещуються перед Потьомкіним. З отрутною іронією приводить Гоголь питання простодушного Вакули. "Це цар?" - запитав коваль одного із запорожців. "Куди тобі цар! Це сам Потьомкін", - відповідав той

На противагу запобігливої, що принижено кланяються генералам і вельможам запорожці поводяться гордо й незалежно. При всій зовнішній повазі вони говорять із царицею з тією волею й достоїнством, які виявляють прекрасне розуміння ними всього навколишнього

Добродушно, з лукавим гумором змальований в " Сорочин-Зроби ярмарку" недалекий Солопий Черевик, якого водить за ніс огрядна дружина Хивря. Вона спритно обманює свого муженька, любезничая із просторікуватим, боягузливим і обжерливим поповичем. Яскравими життєвими штрихами малює Гоголь їхні характери, підсміюється над їхніми слабостями, над дурістю одних і марнославством інших, хоча його глузування й позбавлене ще тої сатиричної сили, що з'явиться пізніше, при викритті поміщиків і чиновників в "Миргороді", в "Ревізорі" і в "Мертвих душах".


Загрузка...