Що краще істина або жаль
Проблеми, конфлікти, сюжети горьковских п’єс належать учорашньому дню, виховна ж їхня роль, їх сильний і розумний вплив звернені до дня нашому, сьогоднішньому. (И. Вишневська)
П’єса починається з опису похмурого побуту костилевской нічліжки, що зображений Горьким як втілення соціального зла. Автор описує цей притулок убогих і <сірих>. <Підвал, схожий на печеру. Потовк — важкі, кам’яні зводи, закопчені, зі штукатуркою, що обвалилася,>.Тут зібралися різні люди : чоловіка й жінки, старі й молоді, здорові й хворі. У цих людей сьогодення жахливо, а майбутнього немає. І із всіх цих нічліжників Горького виділяє двох: Сатину й мандрівника Лука -Це дві протилежні філософії
З появою Луки в нічліжці багато чого змінилося. На замилування Ганни його добротою мандрівник говорив про себе: <м’яли багато, того й м’який>.Його важкий життєвий досвід і безпритульні скитания обумовили основні риси його психології. Серед них гострий інтерес і жаль до людей. < Зрозуміти хочеться справи людські,>-визначає своє головне бажання Лука. Він розуміє всіх жителів нічліжки й кожного окремо. Уважний до нещасть і страждань нічліжників. Чи дивно, що до мандрівника тягнуться жителі костилевского підвалу! Лука здається їм єдиним захисником нещасних. Він уважає, що людина гідний жалоості, що людям правда не потрібна. Лука успакаевает, вселяє надію своїми казками про кращий. Неправда в цій нічліжці пов’язана з ім’ям Луки. На тепле слово тягнуться до старого розпачливі, і він їм пропонує ілюзорний вихід. Майже кожний нічліжник одержує помилкову надію на порятунок. Сплеск ілюзій заслоняє искреннее положення речей від нещасних. Лука скрізь устигає поговорити майже з кожним. Лише троє — Сатин, Бубнов, Барон ухиляються від рад старого. Побиття Наташи Василисой, арешт Попелу, що вбив у бійці Костилева, самогубство Актора. Важко представити іншої, настільки ж сильний результат небезпечної діяльності Луки
Повною протилежністю мандрівника був Сатин. Він вірно розцінив дієвість переконань Луки й зробив далеко, що йдуть висновки: <Усе в людині, усе для людини! Існує тільки людина, все-таки інше-справа його рук і його мозку>.
Зрілість суджень завжди відрізняла Сатину, він уважав, що потрібно подивитися правді в очі, повірити у свої сили й змінити мир до кращого. Сатин не прощала <неправда з жалості> до несамостійних людей. Він привів нічліжників до зіткнення з істиною. А реальність для них згубна, наприклад, Актор обриває власне життя. І його відхід з життя — результат загибелі його ілюзій(надій на лікування від алкоголізму) -це крок людини, що не зуміли усвідомити теперішньої правди: Мені здається, що правду не потрібно приховувати від людей, не вважаючи ні на що, а смерть Актора не через те, що Сатин <відкрив йому ока>,а через його слабість і довірливості. Людина не може діяти на основі своєї свідомості, його потрібно підштовхувати до цього. І це краще робити, не приховуючи від нього правду. А дії, які він уживає, повністю будуть залежати від нього. Людина сам творець своєї долі й винити правду не потрібно.
Краще гірка правда, чим солодка неправда