Твір по літературі: Що захоплює поета в російській жінці-селянці(3) Н. А. Некрасова споконвічно задумував добуток «Мороз, Червоний ніс» як драматичне оповідання про смерть селянина. Але в остаточному підсумку він написав епічну поему, на перший план якої вийшла героїня — проста селянка Дар’я. Відступаючи від основної теми — нелегкої долі молодої вдови, автор включає в поему монолог про «величну слов’янку».
Російській жінці не часто доводилося радуватися. Важкою фізичною працею вона заробляла копійки, щоб прокормити сім’ю. Але поет не хоче плакати над її гіркою долею. Він співає їй «величальну пісню», нехай і трохи ідеалізуючи образ. Він розповідає нам про теперішню красуню, міцно складеної, рум’яної, сильної, гордої Є жінки в росіян селеньях, Зі спокойною важливістю осіб, Із красивою силою у движеньях, з ходою, З поглядом цариць Вони вміють радуватися життю й веселитися: «Такого серцевого сміху, і пісні, і танцю такий за гроші не купиш».
Також поет захоплюється невтомністю російських жінок у праці, їхньою витривалістю: «Я видивал, як вона косить, що змах — те готовий копиця». Велика увага Некрасов обертає на духовну красу російських жінок. Незважаючи на всі труднощі, не зачерствіло жіноче серце, не розтратила вона вміння співпереживати. Всі так само вона піклується про сім’ю, даруючи своїм близьким любов і пещення. У будинку в неї тепло й затишно, пахне свіжовипеченим хлібом і квасом, «здорові й ситі хлопці», «сімейство не б’ється в нестатку».
Але ж досягнуте це все непосильною працею Поет глибоко співчуває долі російської жінки, одночасно із замилуванням оспівуючи її життєстійкість, багатство душі, працьовитість, уміння зберігати гордість і достоїнство, незважаючи на вічні приниження Некрасов бажає російській жінці кращої щасливої частки. Всі жіночі якості, описані в поемі, не втратили своєї актуальності, дуже цінуються й у наше з вами час