Твір по літературі: «Швондер і є самий головний дурень» Повість «Собаче серце» — один із самих значних добутків М. Булгакова. Мовлення в ній іде про непередбачені наслідки наукових відкриттів, про небезпеку вторгнення в природний хід життя. Після читання повести стає ясно, що найстрашніше — коли результатами наукових відкриттів починають користуватися люди обмежені, дрібно мстиві, злісні, мислячі винятково гаслами. Такою людиною в повісті, безумовно, є голова домкома Швондер.
Чим же займається ця людина? Будучи головою будинкового комітету, він не вважає потрібним стежити за порядком і чистотою в будинку. Не зрячи, довідавшись про вселення «жилтоварищей», професор Преображенський ремствує: «Пропав Калабуховский будинок! Прийде їхати, але куди, запитується? Усе буде як по маслу. Спочатку щовечора спів, потім у вбиральнях змерзнуть труби, потім лопне казан у паровому опаленні й так далі». Ця лінія поводження, отже, стала в таких людей, як Швондер, звичної: не виконувати свої прямі обов’язки, а займатися проголошенням революційних фраз. Дискусії, збори, переливання з порожнього в порожнє — все це бюрократична стихія Швондера.
Уже з першої появи Швондера у квартирі професора Преображенський зрозуміло, що це людина глибоко некультурний: він ходить у брудних чоботах по перських килимах. Але якби тільки це! Він звертається до професора Преображенському з абсурдною вимогою «ущільнитися»: загальні збори вирішило, що професор цілком може відмовитися від двох кімнат — їдальні й оглядовий, у результаті чого професор повинен був би приймати їжу в спальні й оперувати там же, де ріже кроликів. Характерно, що Швондеру таке положення здається цілком природним, так само як і те, що потреби людини визначає не він сам, а загальні збори.
Зрівнялівка, неповага до індивідуальності — такі життєві принципи Швондера. Перший прихід Швондера у квартиру Преображенського закінчується посоромленням Швондера і його прісних. Однак поява Шарикова робить професора уразливим і викликає приступ буйної діяльності у Швондера. Насамперед він пише замітку в газету, де повідомляє Шарикова незаконним сином професора, тому що його (Швондера) обмежений розум не в змозі вмістити в себе думка про щось незвичайному, непередбаченому Швондер стає ідеологом Шарикова, його духовним пастирем.
Виховання «нової людини» він починає, знов-таки, абсурдно. Його зовсім не хвилює, що Кульок кидається на кожну кішку, лузає насіннячка й нецензурно виражається. Головне — щоб Кульок знав ази нової ідеології, і він дає йому почитати переписку енгельса з Каутским, із читання якої Кульок робить радикальний висновок про те, що все треба поділити нарівно. Більше того, Швондер фактично зрівнює в соціальних правах професора з Зі світовим ім’ям і вчорашнього двірського пса.
«Документ — найважливіша річ на світі», — говорить Швон-Дер. Документ перетворює Кульки в Поліграфа Полиграфовича Шарикова, дає йому можливість стати начальником підвідділу очищення, тобто стати повноправним членом людського суспільства Але Швондер не розуміє, що, опікуючи Шарикова, він сам собі риє могилу. Професор Преображенський зовсім справедливо зауважує: «…Швондер і є самий головний дурень.
Він не розуміє, що Кульок для нього ще більш грізна небезпека, чим для мене… якщо хтось, у свою чергу, нацькує Шарикова на самого Швондера, те від нього залишаться тільки ріжки так ніжки» Швондер не здатний, таким чином, навіть виходячи із власної абсурдної логіки, хоч щось передбачати, взагалі подумати про наслідки власних учинків. Їм рухає лише прагнення «усе поділити», і значення його образа в повісті — розкрити щиру природу соціальної системи, що він персоніфікує, і показати, що для того, щоб бути повноправним членом цієї системи, цілком достатньо навчитися говорити й позбутися від хвоста