Сім’я Бровкиних у романі
«Петро Перший»
Іван Бровкин, Олексій Бровкин
І інші Броквини
Батько — Іван Артемійович Бровкин. Діти: Олексій, Гаврило, Артамон, Яків, Олександра
Сім’я Бровкиних у романі «Петро Перший» є ілюстрацією того, як принцип Петра «відтепер знатність по придатності вважати» дозволив розумним і працьовитим людям звільнитися від холопської залежності й високо піднятися по соціальним сходам
Двір Івана Артемійовича Бровкина вважався заможним. У нього були кінь, корова, чотири курки. Але вбогість переслідувала. На коні — гнила збруя. Старшого сина Алешу довелося через голод і недоїмку віддати бояринові Василю Волкову у вічну кабалу
Алеша тікає від хазяїна, тому що його «обіцялися в землю вбити по плечі», стає другом Олександра Меншикоиа. Меншиков, що ввійшов: у довіру до царя, продовжує піклуватися про Алеше, один раз приводить його до Петра. Алеша виглядав як статечний юнак, одягнений у чисту сорочку, нові постоли, полотняні портяночки, Алеша показав цареві «барабанну спритність» і був зарахований у першу роту барабанщиком. «Так і в батальйоні виявилася в Алек-Сашки своя рука». І другий раз Меншиков виручає Алешу, звільняє його від холопської залежності у Волкова, коли останній необережно говорить: «Мені цар не вказівка!»
Атеша спочатку дав батькові три рублі. Іван Бровкин купив телицю (півтора рубля), вівцю (тридцять п’ять копійок), чотирьох поросяти (по трьох алтину), справив збрую, поставив нові ворота й у мужиків під ярові зняв вісім десятин землі, давши рубль грошима, цебро горілки й обещав п’ятий сніп урожаю. «Став на ноги людин». Волконський управитель звільнив його від панщини. Потім Алеша ще дав грошей батькові для будівлі млина
Алеша став своєю людиною при Петрові. Незабаром він стає старшим бомбардиром, потім — денщиком у Петра. Виконує доручення Петра по вербуванню солдатів, бере участь у військових боях, дослужується до підполковника
Для всіх членів сім’ї Бровкиних характерні працьовитість, завзятість, живий розум, бажання домогтися більшого вжизни.
Алеша «…білий офіцерський шарф видер у долі зубами». Своє ротне господарство Олексій Бровкин вів строго, солдати його були ситі, їв із солдатського казана, зрячи солдат не кривдив, але й помилок не спускав
Батько з більшою користю використовував і гроші Алеши, і його положення. Спочатку став брати під оренду у Волкова лугу й ріллю. Худобина Бровкина ходила окремою чередою, живність він возив у Перетворений-Ское до царського стола. Все село низько вклонялося, всі йому були повинні, десять мужиків працювали в нього по кабальних записах. Алеша знайомить батька з Меншиковим, і той за двісті рублів зводить його з Лефортом, від якого він одержує грамоту на постачання війська вівсом і сіном
У поході на Азов він поставив овес і сіно без злодійства, і Петро передав йому всі підряди. Іван Бровкин тепер — головний провиантор для тридцяти полків, «скоробогатей». Багато іменитих купців були в нього в справі й у прикажчиках. На Ильинке він побудував новий цегельний будинок. Репутація Івана Бровкина зміцнює й після того, як він попереджає Ромодановского про похід чотирьох полків стрільців на Москву. Свої капітали Іван Бровкин використовує для будівництва заводів: сукняних, лісопильних н інших. Через Меншикова він домігся права брати з в’язниць Ромодановского колодників на свій заводи
Невтомно трудяться всі сини Івана Бровкина. Яків служить у Воронежу, він став штурманом; Гаврило вчився в Голландії. Якову й Гаврилу Петро доручив будівництво Питербурха на ділянці вище устя Фонтанки (комори, причали, зміцнення берега палями). Коли Петро сам підготував креслення бастіону Кроншлота, Яків переконав Петра зробити висоту бастіону вище. Між Гаврилом і царівною Наталею виникає любов. Артамон знає французькі, німецькі, голландські мови, допомагає батькові в господарських справах, стає перекладачем у Посольському наказі. Не випадково на початку будівництва Питербурха капусту біля своїх будинків виростили тільки троє: Меншиков, Олексій Бровкин і Брюс.
Велике місце в романі відведене Олександрі. Меншиков підказав Петру, що в Алеши сестра — наречена. Петро посватав Олександру за дворянина Василя Волкова. На світських прийомах (у Лефорта) вона відразу привернула увагу іноземців. Вона вивчила три іноземні мови, грала на арфі, могла «у ніч прочитати книжку». Вона вивчала історію Пуф-Фендорфия, переклад якої написав Артамон. Авантюризм Олександри виявився при виїзді з Вязьми, хоча всі попереджали неї про розбійників. Під час нападу Олександра вихопила пістолет з кожуха чоловіка й вистрілила в розбійника. Це й урятувало Волкових. Вона зробила благотворний вплив і на чоловіка, що слідом за нею став вивчати історію. Василь Волков дуже серйозно поставився до своєї служби за кордоном. У Гаазі Олександра перебуває при російському після Матвєєві. Вона складає вірші. «Кавалери через неї на шпагах б’ються, і є вбиті». Вона збирається до двору Людовика Чотирнадцятого
Батько дбайливо стежить за дітьми. Він оплачує зміст яхти Олександри, викуповує з полону Алешу.
На прикладі сім’ї Бровкиних автор показав сприятливий вплив реформ Петра на Росію в різних сферах: у купецької, промислової, будівельної, військової, культурної