Скіфи
Не можна сказати, що античні письменники залишили нам мало відомостей про Скифию й скіфів. З VII — VI сторіч до н.е. Почалися регулярні відносини греків з Північним Причорномор’ям, а з ними разом підвищився інтерес ионийских переселенців і купців до нового краю. Звідси народилася література, що зберегла, на жаль, тільки більш-менш значні або зовсім малі уривки. З V в. до н.е. Зростає інтерес Афін до торгівлі із цією окраїною. У результаті ми маємо відомості, розкидані в аттической літературі, які почасти повторюють дані ионийских попередників
Шукання ідеалів людського життя в первісному минулому привело до того, що некоторие письменники почали трактувати скіфів як образ справедливого народу, що зберіг первинну простоту. Однак і серед цих схем, що ідеалізують, зустрічаються нові відомості повністю конкретного характеру
Мрячне згадування про киммерийцах містить «Одиссея» , більше певне згадування є в Геродота, що повідомляє, що скіфи витиснули киммерийцев, що бігли в Малу Азію. Скіфи по Геродоту, переслідували їх.
Існує багато різних думок про те, чи були скіфи стороннім плем’ям, або їхніх корінь ідуть у місцеве етнічне середовище. Зіставивши відомості, які повідомляють античні автори, можна помітити, що принципових розходжень між киммерийцами й скіфами не було. За змістом твердження Геродота про витиснення киммерийцев скіфами, можна укласти, що територія розселення обох народів збігалася. Збігаються й ареали деяких особливостей розселення, господарства й особливості суспільного лада киммерийцев і скіфів. Звідси висновок, що завойовники — скіфи злилися з місцевим населенням, що в основному залишалося на старих місцях. Воно сприйняло скіфські мови побутові особливості скіфів
Геродот указує, що скіфи прийшли з Азії, границею якої в той час уважали Дон. Лінгвісти встановили, що скіфська мова ставиться до групи іранських
Поява однорідної скіфської культури, очевидно, відбулося в VII в. до н.е. Розквіт залізного віку не тільки збігся із установленням там панування скіфів, але й послужив однієї з головних причин зміни місцевих культур, що стали джерелом формування скіфської культури
Одна із записаних Геродотом легенд про походження скіфів говорить, що скіфи нібито відбулися від Геракла й змеиногой богині. По цій легенді Геракл жене корів, потім шукає коней, і ці дії вважають відбиттям подань скотарського народу. Дійсно, головним плем’ям скіфів звичайно вважаються царські скіфи, які, як говорить Геродот, «всіх інших скіфів уважають своїми рабами» . Це був кочовий скотарський народ. Величезні череди вимагали частої зміни пасовищ, тому стоянки скіфів були короткими, постійних поселень було мало, а міст у часи Геродота взагалі не було
По іншій легенді, що приводиться тим же автором, скіфам з неба впали золоті плуг, ярмо сокира й чаша. Думають, що ця легенда виникла в землеробських скіфських племен. Контакт із грецькими містами Північного Причорномор’я сприяв розвитку землеробського господарства в скіфів, але виникло воно ще в бронзовому столітті
Укріплені поселення з’являються на рубежі V і VI вв. до н.е., коли одержали достатній розвиток промисли й торгівля. Каменське городище (столиця скіфів) виникло наприкінці V в. до н.е. і проіснувало до II в. до н.е. Це поселення було металургійним центром Скифии.
На Каменському городищі є дві лінії зміцнень: зовнішня й внутрішня. Внутрішню частину називають акрополем за аналогією з відповідним розподілом грецьких народів. На акрополі простежені залишки кам’яних жител скіфської знаті. Рядові житла являли собою головним чином наземні будинки. Зустрічаються також житла — напівземлянки
Скіфські міфи й епос
Релігія й релігійні обряди
Грецькі письменники, зокрема Геродот, донесли до нас уривки скіфських міфів, легенд і епосу. Знайомо нам і ім’я родоначальника скіфів Таргитая, якого греки при передачі одного з варіантів цієї легенди перетворили у свого героя Геракла. У різних племен степових скіфів цей міф мав свої варіанти. Відомо яке — що й з казкового циклу скіфів. Такі, наприклад, фантастичні оповідання про народи наприкінці торговельного шляху, об грифонах, що стережуть золото, і про похищающих його аримаспах, про жіночу хворобу, ниспосланной енареям за образу й розгарбування аскалонского храму Афродіти, і т. п.
Геродот дає імена скіфським богам і відразу пояснює їх за допомогою грецьких назв божества. Більше всіх, за його словами, почитають Табити грецьку Гестию , тобто богиню царського вогнища, Папая , прирівнюваного до Зевсу . Його дружина Гея (Земля) у скіфів іменувалася Апи . Гойтосир скіфів відповідає Апполону , Аргимпаса — небесної Афродіті , одному з образів цієї богині. Посейдон греків іменувався Фагимосадом і шанувався тільки в царських скіфів. Імена скіфських божеств майже всі з’ясовні від іранських корінь. Двом божествам — Гераклові і Арею — не дається скіфських імен. Втім зіставляючи легенди, неважко побачити, що Геракл — це скіфський Таргитай , бог родоначальник. Арей шанувався у вигляді короткого меча — акинака . Познейшие письменники вважали цю назву ім’ям бога. Геродот затверджує, що тільки йому ставилися вівтарі, а інші боги не мали вівтарів, храмів, статуй. Арею споруджувалися в кожному будинку у вигляді величезних постійно, що підновлялися куп, хмизу. Криваві жертви йому приносилися тими ж тваринами, що й всім богам, але також у вигляді кожного сотого полоненого залізному акинаку, піднятому на такому вівтарі. Жертвам на голову возливали вино. Їх заколювали над чашею й кров у ній несли й возливали на акинак Арея. У жертви відрубували праву руку й кидали її убік трупа. Все це залишали на місці й по здійсненні всіх священнодійств віддалялися. Іншим богам приносили в жертву всіх тварин, особливо коней, але аж ніяк не свиней, яких скіфи не розводили. Жерців окремих божеств, по видимому, у них не було. Їхньої функції виконували царі й інші особи у священного золота на землеробському святі
Якщо в скіфів не було професійних жерців, то в них було багато віщунів, які ворожили по вербових прутах, розкладеним по землі, які треба було за тим як — нибудь перебирати, і по них давали свої пророкування. Серед цих гадателей були якісь «енареи» , що носили жіночий одяг, що робили жіночі роботи й не вступали в шлюб. Ці обов’язки нібито були покладені на них за розгарбування храму Афродіти небесної в Аскалоне в Сирії під час їхніх походів у Передню Азію
Зброя, посуд, мистецтво, культура
Войовничий побут відбився у звіриному стилі, тобто в зображеннях певним чином стилізованих сильних і швидких тварин. Подібний звіриний стиль утримується в оповіданні про палац пануючи Скила й Ольвии. Цей палац був прикрашений зображеннями сфінксів і грифонів. Ті й інші фантастичні звірі відомі в різних зображеннях звіриного стилю, перші, наприклад, на бляшках, останні — на безлічі повсюдно розповсюджених предметів від прикрас на кінській збруї до нашивних золотих бляшок на одягах
Зброя — найважливіша частина прижиттєвого побуту й похоронного інвентарю скіфського аристократа й вільного общинника — війна. Але досить згадати зображення простих воїнів і вождів на зразках грецької торевтики, як кульобская або воронезька ваза, і та година ми побачимо гострі шкіряні башлики, які, звичайно, відігравали роль шкіряних шоломів, і стьобані, мабуть, шкіряні безрукавки, що так само виконували роль панцирів. Це не дивно: майже всі історичні народи пройшли через застосування шкіряних шоломів і панцирів, перш ніж освоїтися металевими. Скіф був кінним стрільцем. Лук і стріла — його головна зброя
Лук був зроблений з дерева й сухожиль. Легенди оточували скіфську стрілецьку справу. Одні міфи затверджували, що який — те скіф учив стріляти Геракла, що було героєм — лучником. В одному з переказів про походження скіфів, навпаки, Геракл приніс у Скифию свій лук і заповів його одному із трьох синів, породжених йому від напівжінки — напівзмії, дочки ріки Борисфена. Лук дістався меншому з них Скіфові. Найдавніші скіфські стріли плоскі, часто із шипом на втулці. Стріли зроблені із бронзи. Вони вироблялися у величезній кількості, чому, імовірно, сприяла простота їх виливка
Досить багато загального в костюмах і жіночому й чоловічому. Чоловічий костюм складався зі шкіряної безрукавки — панцира, з її виходили рукави м’якої сорочки, штани опускалися до щиколотки, де вони закінчувалися над шкіряними м’якими півчобітками без каблуків, обтягнуті в тої ж щиколотки ременем. Жіночий костюм — це довге складчасте плаття. На голові нерідко м’яке покривало, що ниспадает до попереку
Багато виделивалось дерев’яного посуду. Скіфська кераміка зроблена без допомоги гончарного кола. Скіфські посудини плоскодонни й різноманітні по формах. Широке поширення одержали скіфські бронзові казани висотою до метра, що мали довгу й тонку ніжку й дві вертикальні ручки
Скіфське мистецтво гарне відомо в основному по предметах з поховань. Для нього характерне зображення тварин у певних позах і із преувеличенно помітними лабетами, очами, пазурами, рогами, вухами й т.п. Копитні зображувалися з підігнутими ногами, хижаки — зсілими в кільце. У скіфському мистецтві представлені сильні або швидкі й чуйні тварини. Відзначено, що деякі зображення пов’язані з певними скіфськими божествами. Фігури цих тварин як би охороняли їхнього власника від лиха. Пазурі, хвости, і лопатки хижаків часто оформлялися у вигляді голови хижого птаха; іноді на цих місцях поміщали повні зображення тварин. Така художня манера одержала назву звіриного стилю
Скіфська культура мала більше широке поширення, чим область розселення скіфів. Вплив скіфського побуту на сусідні племена було величезним. Крім звіриного стилю до сусідів проникнули форми скіфської зброї, деякі знаряддя праці й ряд прикрас. Але є й істотні відмінності, які позначаються у формі жител і поселень, у формі похоронних споруджень, у похоронних обрядах, вкерамике.
Поховання
Найбільш знамениті скіфські поховання. Скіфи ховали мертвих у ямах або в катакомбах, під курганними насипами. Обряд поховання скіфських царів описаний Геродотом. Коли цар умирав, його тіло протягом порівняно довгого часу возили по скіфських дорогах, і скіфи повинні були всіляко виражати сум із приводу кончини владики. Потім тіло пануючи привозили в Герри, клали його в могильну яму разом з його вбитою дружиною, убитими слугами, конями й насипали над ним величезний курган
У загальному скіф уявляв собі потойбічне життя як якесь повторення дійсної. Його забезпечували настільки, щоб він залишався тим же, чим був тут, царем, воїном, слугою. Соціальні порядки по ту сторону смерті представлялися скіфові незмінними, земними. Закони релігії дотримувалися строго. Віровідступництво карало смертю
У царських курганах скіфів знаходять золоті посудини, художні вироби із золота, дорога зброя. Більшість цих курганів пограбовано ще вдревности.
Найдавніші скіфські кургани ставляться до VI в. до н.е. До архаїчних курганів ставиться Мельгуновский у Кіровограда. У ньому був знайдений залізний меч у золотих піхвах, на яких зображені крилаті леви, що стріляють із луків, і крилаті бики з людськими особами
C VI-V вв. до н.е. речі зі скіфських курганів відбивають зв’язку із греками. Безсумнівно, що деякі, причому самі художні речі зроблені греками
Курган Чертомлик розташований у Нікополя. Висота його земляної з кам’яним цоколем насипу 20 м. Вона приховувала глибоку шахту із чотирма камерами по кутах. Через одну із цих камер ішов хід до поховання пануючи, пограбованому ще скіфами, але від грабіжників вислизнула золота обкладка, що лежала в схованці, футляра для лука, на якій зображені сцени з життя Ахілла. Поховання наложниці пануючи не було пограбовано. Її кістяк із золотими прикрасами лежав на залишках дерев’яного катафалка. Поруч знайшли великий срібний таз, біля якого стояла срібна ваза, висотою близько 1 м. Вона являла собою посудину для вина й постачена внизу кранами у вигляді левиних і кінських голів. На вазі зображені рослини й птахи, а вище скіфи, що прикрашають коней. Зображення виконані в традиціях грецького мистецтва
Курган Толста Могила (перебуває в 10 км від кургану Чертомлик) містив найбагатше поховання з безліччю золотих речей, незважаючи на те що, вона теж був пограбований у стародавності. Найбільшої уваги заслуговує меч у золотих піхвах і пектораль — шийно-нагрудна прикраса
Самим чудовим із всіх творів ювелірного мистецтва є пектораль. Вона масивна, її вага більше 1 кг, діаметр більше 30 див. На ній три зони зображень, розділені золотими джгутами. У верхньому (внутрішньому) поясі сцени скіфського побуту, у центрі — двоє оголених чоловіків шиють хутряний одяг, розтягши за рукави. Праворуч і ліворуч від них — кінь із лошам, а на кінцях композиції — птахи, що летять у різні сторони
Середній ярус представлений рослинним орнаментом, виконаним на суцільній пластинці
Нижній ярус заповнений боротьбою тварин. Фігури зроблені кожна особливо, а потім вони прикріплені на свої місця, у міру видалення їх від центра композиції вони зменшуються
По художності виконання й по кількості образів пектораль не має собі рівних
У скіфських курганах спостерігається сильне майнове розшарування. Зустрічаються кургани маленькі й величезні, одні поховання без речей, інші — з величезною кількістю золота
Майнова рівність тут настільки сильно, що висновок про бурхливий процес классообразования напрошується сам
Так перераховані явища історії Скифии сприяли широкому поширенню загальних форм матеріальної культури й прискорювали розвиток суспільства, що ще зберігав багато первісних чорт. Скіфи створили перше після урартов держава, вони створили своє мистецтво. Багато чого з нього ввійшло у світову росіянку культуру
В II в. до н.е. скіфи були витиснуті сарматами в Крим і на смужку західного узбережжя Північного Причорномор’я. В III в. до н.е. вони заснували там столицю Неаполь. Він розташований на окраїні Сімферополя