Сміх крізь сльози…
Що присутнє в комедії Н. В. Гоголя «Ревізор»? Звичайно, це гумор, за яким ховається суть цієї комедії. У невеликому містечку відбивається вся Росія, у якій діються такі безладдя, як казнокрадство, хабарництво, неуцтво й сваволя. Всі ці пороки ми спостерігаємо по ходу комедії
У місті вищим керівником є городничий. Він-Те й винуватий у більшості доконаних помилок, які викликали в глядачів «сміх крізь сльози…». Після оголошення про приїзд ревізора городничий відразу віддає розпорядження своїм підлеглим про вживання спішних заходів у лікарні, суді, школах. Забавно слухати при цьому глибокодумна думка самого «освіченої й вільнодумного» людини в місті, Аммоса Федоровича Ляпкина-Тяпкина, що пояснює цей приїзд політичними причинами, тим, що Росія хоче вести війну. Ця сцена дає подання про положення справ у місті. Крізь безладдя й бруд. У суді варт розвів гусаків, звичайно, це не припустимо в такій установі, але це не виходить, що суддя може просто так пустити їх на обід, не запитавши сторожачи. У цьому ми бачимо одне з перерахованих пороків — сваволя. Згадаємо, з якою готовністю сприймає поштмейстер прохання городничего «трошки роздрукувати й прочитати» кожний лист, що прибуває в поштову контору.
Багато цікавих і забавних моментів зв’язане із Хлестаковим. Цей хлопець по суті нічого собою не являє, але вражає те, як він натхненно й артистично бреше, а чиновники вірять кожному його слову й не зауважують дір у цій брехні. Але бреше не тільки Хлестаков, але й всі герої комедії, намагаючись зробити враження на ревізора. Городничий затверджує, що до відрази ставиться до карткових ігор, на його думку, вуж краще час витратити «на користь державну». А надходить совершнно інакше.
Після ми спостерігаємо ще один порок — хабарництво. Всі чиновники дають хабарі ревізорові, а Хлестаков охоче їх приймає, з кожним разом запитуючи усе більше «грошей немає у вас, у борг рублів тисячу?». Дружина й дочка городничего активно готуються до приїзду «столичної штучки», по його приїзду вони фліртують із ним, а Хлестаков, не знаючи кого вибрати, метається те до однієї дами, то до іншої. Їдучи, він обіцяє женитися на Марье Антонівні, і, звичайно ж, усі повірили. А городничий і його дружина вже щосили фантазують про життя в Питере й про призначення городничего на посаду генерала.
Одним з пороків комедії допомагає довідатися правду про Хлестакове й ревізора «Бачу лист, а адреса на Почтамтскую вулицю від ревізора. Я взяв та й роздрукував». Хлестаков відкриває всю правду об чиновників у цьому листі. Але замість того, щоб зрозуміти й виправитися, чиновники зляться на нього й горюють об свої гроші. Наприкінці приїжджає теперішній ревізор, і можна сказати, що доля всіх справедливо розсудила.