Соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Історія його створення, співавторство з Іваном Біликом

Мета: глибше ознайомити учнів із життєвим та творчим Шляхом Панаса Мирного, розкрити етапи творчості прозаїка, познайомити з основними його творами, їх жанровою й тематичною різноманітністю; роз­крити своєрідність композиції та багатоплановість сюжету роману, його проблематику; виховувати в учнів естетичну культуру. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: портрети Панаса Мирного та І. Білика, виставка творів, «Життя і творчість Панаса Мирного у фо­тографіях, ілюстраціях, документах: Альбом, укл. Є.

Є. Радченко, О. І.

Володарець.— К.: Радянська школа, 1984.— 160 с.; ілюстрація обкладинки пер­шого видання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » (Женева, 1880), текст твору.

Не Муза мій сон доглядала, А плач не давав мені спать! П. Мирний ХІД УРОКУ І. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу 1. Слово вчителя Чи випадково молодий чиновник Панас Рудченко вибрав собі псевдонім — Мирний? Що за цим криється? Якою особистістю був цей письменник? Постановка проблемного питання Перед вами портрет письменника. Мабуть, таким його запам’я­тав і полтавський лікар С.

Мороз. Високого зросту, трохи згорблений старик з похиленою вниз головою, зосереджений, вдумливий, привітний у розмові, добро­душний, скромний у повсякденному житті, глибокий гуморист — таким пригадується мені П. Мирний. Менш усього він говорив про свої прекрасні літературні твори. Складалося враження, що він на­віть намагався приховати свій великий письменницький талант. Глибше зрозуміти життєві принципи та пріоритети письмен­ника допоможе він сам. Ось уривок з листа до свого видавця.

«…Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла (справжнього діла) — вони одні тільки потрібні, а не моє ймення, котре, якщо наші нащадки признають, що його личить уславити, то знайдуть, як і чим. Самому ж себе услав­ляти — не приходиться, та й не личить».

Де ж витоки життєвих доріг письменника? 2. Випереджальне завдання — учнівські повідомлення (бажано з переглядом слайдів) 1-й учень. Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) наро­дився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового каз­начейства в місті Миргороді на Полтавщині.

(Слайд. Батьки Панаса Мирного — Яків Григорович і Тетяна Яківна Рудченки. Фото 60-х рр. ХІХ ст.) Його батько Яків Григорович (1823–1890) працював спочатку канцеляристом, потім бухгалтером у повітовому казначействі, а переїхавши у 1857 р. в Гадяч,— повітовим казначеєм. Мати майбутнього письменника Тетяна Яківна (1824–1910) походила з родини колезького регістратора Гординського. 2-й учень (Слайд О. Пчілки — зі спогадів). «Малий Панас, або як його звали тоді Афанасій, пригадується мені як хлопчик дуже тихої, лагідної вдачі, держався більше осторонь; сяде, бу­вало, собі над горою і дивиться на той широкий краєвид, що од-кривався йому з гори…

(Слайд. Гадяч ІІ половини ХІХ ст.

) Ще зовсім юним хлопцем став П. Мирний записувати укра­їнські пісні, казки, прислів’я. (Слайд. Будинок, у якому жив П. Рудченко з 1858 по 1865 р. в м. Гадячі. Фото початку ХХ ст.) Записи в щоденнику за 1865 р. свідчать про прагнення юнака знайти відповіді на злободенні питання життя, показують його критичне ставлення до моралі, етики, релігії, різке незадоволення правовими порядками… Спостереження, роздуми, висновки, кри­тичні висловлювання юнака викристалізовуються під впливом життя, зокрема, передової літератури.

(Слайд. Молодий Панас Рудченко в садку 1863 р. Худ. В. Павлюченко та І. Паливода. Акварель. 1953) 1-й учень. Панас закінчив Гадяцьку повітову школу 1863 р., на цьому його шкільна освіта й закінчилась. (Слайд. Будинок Гадяцького повітового училища, в якому на­вчався П. Рудченко. Сучасне фото.) Але ж учитися він не перестав — навпаки, він ще з більшою наполегливістю здобував освіту самотужки, перечитував твори українських, російських та світових класиків. (Слайд. Свідоцтво П. Рудченка про закінчення Гадяцького по­вітового училища, 1862) 2-й учень. Особливе значення для П. Мирного мав Т.

Шев­ченко. У ньому він бачив високий взірець поета-борця, полум’яного патріота своєї батьківщини. (Слайд. Сторінка з журналу «Основа» (1862), в якому вперше був надрукований вірш Т. Шевченка «А. О. Козачковському», з пам’ятками П. Рудченка). 3-й учень. П. Мирний дуже любив і російську мову, високо цінував й лексичне багатство, яскравість. Письменник часто сам писав російською мовою, цікавився російським фольклором, за­писував і вивчав російські народні пісні, казки тощо.

З великою любов’ю ставився Мирний до російської класич­ної літератури. (Слайди: • Титульна сторінка творів О. Пушкіна з бібліотеки П. Руд­ченка. • Переклад поезії О. Пушкіна «Я пережив мої надії», зроблений П. Рудченком. Автограф. • Журнал «Современник», який систематично читав П. Руд­ченко. • Автографи перекладів творів російських поетів, зроблених П. Рудченком (Гоголь, Огарьов, Лермонтов)). 2-й учень.

П. Мирний був блискучим і глибоким знавцем українського фольклору. Із самого початку свого шляху він ви­явив великий інтерес до народних пісень і дум, до переказів, приказок і прислів’їв, у яких відбились сила народу, його мрії і прагнення, висока й благородна мораль трудівників.

(Слайд. Титульна сторінка збірника прислів’їв та загадок М. Номиса — українського етнографа, фольклориста.) За прикладом брата Івана Панас Мирний починає збирати й записувати зразки народної творчості. (Слайд. Пісня про Устима Кармалюка, записана П. Рудчен­ком у Гадячі. Автограф.) У 1874 р. П. Мирний бере участь у виданому І.

Рудченком збірнику «Чумацькі народні пісні», де теж кілька пісень було опубліковано в його записах. (Слайд. • Сторінка рукопису ранньої пори початкуючого письменника «Продана». • Сторінка рукописного українсько-російського словника, укла­деного П. Рудченком, 1863) 1-й учень.

Уже перші спроби П. Мирного в галузі поезії й драматургії свідчать, як глибоко й широко брав письменник свою тему, як міцно він був пов’язаний із життям. Рання по­ема «Продана», незакінчена драма «Гнибіда» — твори, що так і лишилися в рукописах,— переконливе цьому свідчення.

Це за­свідчують і перші друковані оповідання П. Мирного — «Лихий попутав» та «П’яниця». Ними відкрив собі письменник шлях до великої соціальної прози — той шлях, з якого він не сходив протягом свого всього творчого життя. (Слайд. Титульна сторінка першого окремого видання П. Мир­ного «Лихий попутав». 1899) 2-й учень.

У 1868-1872 рр. Мирний порушує широке коло тем.

Він приступає до писання творів із життя покріпаченого селянства, про становище трудящих народних мас у порефор-мену добу, створює низку оповідань про багатостраждальну долю жінки. Розробляє нову в українській літературі тему з життя дрібного чиновництва, різночинної інтелігенції, відображає на­ростання протесту в масах проти всілякого гніту. (Слайд. Сторінка оповідання «Народолюбець». Автограф.) 3-й учень. Зерном, із якого виріс роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » була розповідь сільського хлопчика-візника про відомого в кінці 60-х рр. ХІХ ст.

на Полтавщині розбійника Ва­силя Гнидку. Цю розповідь П. Мирний детально передав у своєму подорожньому нарисі — «Подоріжжя од Полтави до Гадячого». (Слайд. Хата В. Гнидки в селі Заїчинці Опишнянського по­віту Полтавської губернії. Фото. 1955) Враження, що їх виніс Мирний з подорожі, були невідрад-ними, тяжкими.

У житті трудящих народних мас письменник бачив економічну безвихідь, злидні, гніт, страждання, безпро­світну темноту. (Слайд. Титульна сторінка рукопису роману братів Радчен-ків «Хіба ревуть воли, як ясла повні?») 2-й учень. Твори П. Мирного відрізняються глибоким зна­нням економічних і суспільних відносин, побуту, психології лю­дей, широким відображенням суспільного й особистого життя персонажів, що їх без перебільшення можна назвати художньою енциклопедією українського села ІІ пол.

ХІХ ст. Такої прози до П. Мирного не мала українська література. Головним героєм її є народ, точніше маса найбіднішого й найбільш пригнобле-нного населення. 1-й учень. Чим більше письменник замислювався над причи­нами злиденного існування селянської маси, тим чіткіше в нього з’являвся намір завдати по «великій реформі» та її провідниках концентрованого удару.

Завдання це письменник здійснив у соці­альній повісті «Голодна воля», написаній на початку 80-х років ХІХ ст. і вперше надрукованій тільки в радянський час. (Слайд. Репродукції картин. Одержують волю. Худ. П. Горо­бець. Олівець. 1949. Біля надбудованої хати. Худ. І. Філонов. Ву-гіль. 1955) 2-й учень. Серед творів, написаних Мирним, одним із най­визначніших є соціальна повість «Лихо давнє й сьогочасне».

Як і в низці попередніх творів, у цій повісті Мирний відтворює різні епохи, прагне здобути сутність історичних епох — кріпосної і пореформеної, усвідомити їх взаємозв’язок, їх якісні відміни, а головне, обидві епохи оцінити з народної точки зору. (Слайд. Перша сторінка повісті «Лихо давнє й сьогочасне» з посвятою В. І. Василенкові. 1903) 3-й учень.

Зі спогадів М. Старицького.

(З листа до П. Мир­ного від 6. 04. 1898 р.) «…Одержав я Ваше «Лихо», чудесне, художнє лихо… Боюсь я тільки, щоб цензура не вчинила «Лихові» лиха. Там дуже гос­трі сцени знущання панів над дівкою і безпросвітний стан голод­ного люду, у який поставив його уряд.

(Слайд. Репродукції. «На панщину». Худ. М. Іванов. Туш, перо. 1951. «Катування Марини». Худ. М. Іванов. Туш, перо, 1951) 1-й учень. Роман «Повія» є центральним і найвизначнішим твором П. Мирного. У ньому показано глибоку класову диферен­ціацію в пореформеному селі, зростання глитайської верстви — сільської буржуазії (Грицько, Супрун, Карпо Здір та ін.). Особли­вою заслугою письменника є критичне зображення типів міської буржуазії (Загнибіда, Колісник, Ломакою та ін.). Таким чином, ще в свій час роман заперечував вигадки буржуазних націона­лістів про «безбуржуазність» української нації.

На жаль, тоді видруковано тільки дві частини роману. У ці­лому роман побачив світ тільки після Великої Жовтневої соціа­лістичної революції. (Слайд. Титульна сторінка першого повного видання роману «Повія», здійсненного за радянської влади 1928 р.) 3. Слово вчителя Справжню письменницьку славу принесли П. Мирному два ве­ликі романи — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія». «Повія» — одне з найбільших досягнень дожовтневої укра­їнської реалістичної прози.

Це твір викривальної сили, роман про те, як розбиваються людські прагнення до краси й щастя, як нівечаться найкращі людські почуття, як під тиском капі­талістичних порядків гине цвіт, краса народна. Разом із тим це твір, перейнятий глибокою вірою в силу народу, в його здорову моральність, в краще майбутнє. 4. Розкриття алегоричного змісту назви роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Воли — символічний образ уярмленого селянства — не ревли, якби було що їсти й пити. Зображення життя й праці, мрій і сподівань селян — улюб­лена тема Мирного-прозаїка («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»). На відміну від І.

Нечуя-Левицького, письменник не об­межився розкриттям соціальних конфліктів і тенденцій, об’єктом уваги для нього стала насамперед людина з її неповторним сприй­няттям світу, зі своїми переживаннями та почуттями. Брати Руд-ченки вперше в українській літературі досліджують внутрішній світ героя, його психічний стан. Найяскравіше це виявилося в соціально-психологічному романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 5. Словникова робота Дати визначення понять Соціально-психологічний роман, ком­позиція, тема, ідея твору, сюжетна лінія. 6. Історія написання роману (повідомлення заздалегідь підготовленого учня) Поштовхом до написання роману стала подорож Панаса Мир­ного з Полтави до Гадяча.

1874 року письменник у журналі «Правда» опублікував нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману. Почута від візника розповідь про «трохи чи не на всю губернію звісного роз- Бишаку Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи», зоста­лися в пам’яті. Робота над романом тривала 4 роки (1872-1875). Немає нія­ких свідчень, що Мирний збирав додаткові матеріали про Василя Гнидку; вочевидь, письменник створив літературний тип — образ Чіпки Вареника, якого поселив у селі Пісках (воно існувало на­справді) Гадяцького повіту (перейменованого в романі на Гетьман­ський). Готовий рукопис повісті П. Рудченко відіслав на рецензію братові Іванові, який виступив під псевдонімом Білик,— відомому фольклористові та критикові.

Той загалом схвально оцінив розви­ток сюжету. Але зробив низку зауважень. Основне в рецензії — поради, вказівки, як соціально вмотивувати розбійництво Чіпки. П. Мирний у співавторстві з І. Біликом наполегливо працює над романом.

Відомо, що письменник п’ять разів переробляв свій твір. У 1875 р. Мирний закінчує роман, давши йому, за порадою І. Бі-лика, назву «Хіба ревуть воли, як ясла повні? ». Таким чином, брати Рудченки працювали над романом упродовж 5 років. Назву «Пропаща сила» Мирний дав другому виданню роману в 1903 році з чисто цензурних міркувань. У зв’язку з указом 1876 р.

про заборону друкування книг українською мовою роман не міг бути надрукований у Росії. Його вперше було надруковано в 1880 р. в Женеві.

Близько чверті століття роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» царськими властями був заборонений. Тільки в 1903 р. твір уперше був надрукований в Росії. 7. Тренінг «Ланцюжок думок» Символічність образу волів виявилася настільки прозорою, що брати були змушені навіть змінити при перевиданні (1905 року) назву роману на «Пропащу силу».

• На вашу думку, чому? Розкрийте алегоричний зміст такої на­зви. (Автори зображують долю селянина Ничипора Вареника, який зі злиднів «намагається вийти в люди», але уклад по-реформеного життя перетворює його на «пропащу силу» — розбишаку, що весь свій розум і хист віддав справі нерозум­ного протесту, а згодом перетворився на лютого зарізяку) 8. Робота в читацькому щоденнику Запис висловлювання О. Білецького.

Композиція роману подібна до «будинку з багатьма прибу­довами і надбудовами, зробленими неодночасно й не за строгим планом». Завдання: спростувати думку вченого письмово, визначивши композиційну структуру роману. I — Дитинство, юнацькі та парубоцькі літа Чіпки; форму­вання його характеру. II — Історія с. Піски.

III — Причини, що поставили Чіпку на «слизьку дорогу». IV — Трагедія бунтаря-розбишаки, «пропащої сили». II. ЗакріпленняВивченогоМатеріалу 1. Слово вчителя Про цілісність особистості видатного письменника-реаліста, його самовіддане служіння словом народові О.

Гончар сказав так: «Була мета, висока і благородна, яка спонукала його працювати ночами, вслухатись у голоси, що долинали з мороку вируючої дійсності. Цілеспрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина — суворий літописець епохи». 2. Продовжити речення • Поштовхом для роботи над великим епічним полотном стало… • Співавтором роману є… • Роман не міг бути надрукованим у Росії у 1876 р.

через… • За жанром роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є… • У поняття «композиція твору» входять… • Основні причини жалюгідного становища селян у суспіль­стві — це… • Стрижневою сюжетною лінією роману є… III. Оцінювання IV. ДомашнєЗавдання 1.

Визначити основні та другорядні сюжетні лінії роману (за­писи здійснити в читацькому щоденнику). 2. Підготуватися до розгляду проблеми «Що зробило Чіпку Ва­реника «пропащою силою?», Використовуючи текст твору (при потребі, матеріал підручника).