Соколів В. Д. Вічні сюжети
Агата Кристи. «Десять негренят» Агата Кристи. «Десять негренят»
Причому злочин кожному заздалегідь передвіщається словами дитячої пісеньки про 10 негренят, типу:
Десять негренят пішли купатися в моредесять негреняти гралися на простореодин з них утопему купівлі гроб от вам: дев’ять негренят… і т. д.
Поки не гинуть усе.)»Дейли експрес» надрукувала роман в 23 випусках. Надалі з міркувань политкорректности його назва була змінена на «А тепер нікого не залишилося» і під цією назвою цей роман стала самим популярним із всіх романів А. Кристи: тираж 115 млн до 2005 року
«Нічого дивного, що останній роман привів видавців у захоплений транс» —і писав критик з журналу «Обсервер». У такому ж захваті від роману зашлетеся й критика, і читачі. (Нагадаємо по датах, що тільки що почалася Друга світова війна).
В 1943 г письменниця переробила свій роман під п’єсу, що відразу була поставлена. Сюжет довелося змінити, увести любовну лінію, причому полюбившая друг друга пара виявилася по-перше, уцелела, по-друге, виявилася невинною. Що поробиш, ту жорстоку й невблаганну долю, ідею якого письменниця цілеспрямовано втілювала в романі і який і надає йому хоча й лиховісний, але незабутній колорит, не міг прийтися до смаку благопристойному обивателеві. Із дрібних деталей забавно відзначити, що ім’я одного з персонажів —і генерала —і довелося змінити з Макартура на Маккензи, тому що Макартур був одним з діяльних полководців війни, що бушувала тоді
В 2005 році знаменитий Гилгудовский театр повернувся до цієї п’єси, але відновив романні ходи, а головне, дух грецької трагедії з її зумовленістю
Не змусили себе чекати й екранізації. Першу зробив знаменитий французький режисер Р. Клер, що працював тоді в Голливуде, але нічим, крім свого ім’я, постановку не ознаменувала: що поробиш, потрібні були гроші, от і доводилося братися за всяку дрянь. Час другої екранізації підійшов до 1965. Це був англійський фільм, де як детектив увели нев’янучу мисс Марпл, що веде розслідування постфактум. Режисер, в іншому досить що дбайливо ставився до сюжету, пояснював, що глядач, як і читач, без всезнаючого, всі детектива, що розкриває, почуває себе якось незатишно.
Однієї із кращих, а наші так уважають і кращої, була постановка 1987 г С. Говорухина, що зібрала багатьох чудових артистів. Режисер повністю довірився тексту, зробивши всього лише одне, але істотна зміна: у той час як у романі загадка смертей все-таки пояснюється, хоча й досить надумано й непереконливо, Говорухин підсилив похмурий колорит добутку взагалі відмовившись від дозволу таємниці
Потрібно згадати також п’єсу «Догадаєшся, хто?», поставлену в Парижу в 2003 році знаменитим італійським театральним режисером С. Аззопарди із зовсім немислимим інтернаціональним складом акторів. Сюжет був скомбінований з декількох романів письменниці, важливу роль серед яких крім «10 негренят» мав також роман «Зло під сонцем», де була вбита пекуча красуня, що воплится, що воплится на думку старіючого пастора-ловеласа, зло. Це настроїло творців п’єси напустити містичного туману, замінивши ідею долі ідеєю владної сили краси, що руйнує мораль та інші цінності гуманітарного порядку. Як би те не було, але на мольеровском фестивалі 2004 року цей спектакль одержав 1-ое місце по номінації інсценівок
По цій п’єсі була створена комп’ютерна гра. Критика (виявляється, у цієї галузі навіть не зрозуміло чого є своя критики, свої журнали, свої класики жанру —і всі як у теперішнього мистецтва) відзначала, що діалогах занадто багато тексту й це заважає зосередитися на грі. Словом у комп’ютерній адоптації літературного твору, літературу саме-те і є зайвої