Соколів В. Д. Вічні сюжети
М. Ибсен. Пер Гюнт
Івановичу й Петьке —і цілком реальна історична особа. Жив в XVIII столітті й, мабуть, був великим брехуном і оповідачем, тому що ввійшов у незліченну безліч анекдотів і усних оповідань. В 1845-1848 письменник і діяч норвезького національного рух Асбьерсон зібрав ці оповідання й видав їхньою книгою, пользовавшейся в Норвегії величезною популярністю до появи драми Ибсена. У цій книзі втримуються багато епізодів, що згодом увійшли в п’єсу, зокрема, як він звільнив від тролів 3-х сестер (а до цього переспав з кожної з них), як він убив казкову суть напівтроля-напівхробака гігантських розмірів. І скрізь про подвиги Гюнта розказано із замилуванням і запалом.) п’єси не перешкодило те, що на відміну від Асберсона, Ибсен представив національного героя брехуном і незначною людиною. У цей час письменник воював з норвезькими патріотами, активно нападаючи й висміюючи все національне. П’єса була настільки популярна, що вже в 1876 була поставлена на театрі: спочатку вона призначалася винятково для читання —і це єдина п’єса, що Ибсен написав у віршах.) що нічого більше жахливого у своєму житті він не читав). Музика також завоювала величезну популярність, майже відразу ж відділившись від п’єси й заживши самостійним життям. Багато пізніше (1891) Григ написав 2 сюїти, зв’язавши їх з «Пер Гюнтом», які також стали невід’ємною частиною постановок п’єси
Незважаючи на явну несценічність п’єса має таки щасливу театральну долю. У США вона вперше була поставлена в 1907 році, де головну роль виконував прославлений американський актор Ричард Менсфильд. На основі цієї п’єси на Бродвее була створена музична опера, що йде там дотепер уже з 1923 року. Автори бродвейской постановки полегшили текст, пристосували музику Грига під хіти, звели моральні проблеми Пера до того з ким краще переспати —і вірної Сольвейг або сестричками-троллесами (п’єса Ибсена взагалі перенасичена жіночими персонажами —і Ингрид, що Пер робить троллят, Анитра, що краде в нього всі скарби —і словом для творців серіалів їсти де розгулятися). Втім, герой не дуже обтяжує себе вибором, резонно думаючи, що И краще чим АБО.
Однієї із самих оригінальних постановок, що ввійшли в історію російського театру була постановка групи артистів МХТ під керівництвом Садовского 1900-х років. Артист відібрав з п’єси козирні епізоди, в основному ліричного й драматичного планів і протягом 2-х вечорів читав їх. Крім того, у постановці були також діалоги, а саме читання йшло в упереміж з музикою Грига. Іноді включалися епізоди з іншої п’єси Ибсена —і «Бранд».
В 1941 17-літній Ч. Хестон зі своїми друзями створив німий, чорно-білий фільм, де сам відігравав роль Пер Гюнта (а перші німі фільми з’явилися ще в 1915 у США й 1919 у Німеччині). Проте фільм мав в Англії дикий успіх, хоча одночасно йшли й німецький, один з перших кольорових, фільмів і кілька телепостановок. Прокатники, додали стрічці звуковий супровід —і де текст читали знамениті англійські артисти. Ну й, звичайно, не обійшлося без музики Грига.
Подібні концертні версії «Пер Гюнта» виявилися найбільш підходящою формою подання п’єси. Одну з останніх створив в 1993 канадський актор К. Пламмер. У поданні були задіяні досить потужні сили: отут тобі й Хартфордский симфонічний оркестр, один із кращих в Америці, і оперні голоси. Інтерес до постановки підігрівається тим, що усі права на неї має Канадська радіомовна корпорація, що на корені припиняє спроби перенести пламмерского Гюнта на блакитний екран або CD.
В 2007 Симфонічний оркестр Миннесоти пішов на нечувану річ. Він поставив «Пер Гюнта» у зовсім новому музичному аранжуванні, замінивши безсмертного Грига на сучасного норвезького ж композитора (Harald S? verud), але авангардного напрямку (хоча, звичайно, сьогодні авангард у мистецтві трохи подустарел, та й ця музика була написана аж в 1948). Цей Севруд затверджував, що музика Грига —і це, звичайно, красиво, але це не по-норвежски, і він побудував композицію на різних норвезьких інструментах, на яких з усією серйозністю дуділи, били й пиляли оркестранти, що звикли до класичних інструментів
В 2006 році з «Пер Гюнта» зробили барвисте шоу в Каїрі: постановка йшла на тлі Сфінкса, і саме Сфінкс був посланником потойбічних сил, а не чорт із олов’яним кухлем, як у п’єсі.) по Норвегії. Є там і текст Ибсена, але тільки в приміткам до фото прекрасних норвезьких видів і національних звичаїв