Соколов В. Д. Вічні сюжети Г. Ибсен. Пер Гюнт

Соколів В. Д. Вічні сюжети
М. Ибсен. Пер Гюнт

Івановичу й Петьке ---і цілком реальна історична особа. Жив в XVIII столітті й, мабуть, був великим брехуном і оповідачем, тому що ввійшов у незліченну безліч анекдотів і усних оповідань. В 1845-1848 письменник і діяч норвезького національного рух Асбьерсон зібрав ці оповідання й видав їхньою книгою, пользовавшейся в Норвегії величезною популярністю до появи драми Ибсена. У цій книзі втримуються багато епізодів, що згодом увійшли в п'єсу, зокрема, як він звільнив від тролів 3-х сестер (а до цього переспав з кожної з них), як він убив казкову суть напівтроля-напівхробака гігантських розмірів. І скрізь про подвиги Гюнта розказано із замилуванням і запалом.) п'єси не перешкодило те, що на відміну від Асберсона, Ибсен представив національного героя брехуном і незначною людиною. У цей час письменник воював з норвезькими патріотами, активно нападаючи й висміюючи все національне. П'єса була настільки популярна, що вже в 1876 була поставлена на театрі: спочатку вона призначалася винятково для читання ---і це єдина п'єса, що Ибсен написав у віршах.) що нічого більше жахливого у своєму житті він не читав). Музика також завоювала величезну популярність, майже відразу ж відділившись від п'єси й заживши самостійним життям. Багато пізніше (1891) Григ написав 2 сюїти, зв'язавши їх з "Пер Гюнтом", які також стали невід'ємною частиною постановок п'єси

Незважаючи на явну несценічність п'єса має таки щасливу театральну долю. У США вона вперше була поставлена в 1907 році, де головну роль виконував прославлений американський актор Ричард Менсфильд. На основі цієї п'єси на Бродвее була створена музична опера, що йде там дотепер уже з 1923 року. Автори бродвейской постановки полегшили текст, пристосували музику Грига під хіти, звели моральні проблеми Пера до того з ким краще переспати ---і вірної Сольвейг або сестричками-троллесами (п'єса Ибсена взагалі перенасичена жіночими персонажами ---і Ингрид, що Пер робить троллят, Анитра, що краде в нього всі скарби ---і словом для творців серіалів їсти де розгулятися). Втім, герой не дуже обтяжує себе вибором, резонно думаючи, що И краще чим АБО.

Однієї із самих оригінальних постановок, що ввійшли в історію російського театру була постановка групи артистів МХТ під керівництвом Садовского 1900-х років. Артист відібрав з п'єси козирні епізоди, в основному ліричного й драматичного планів і протягом 2-х вечорів читав їх. Крім того, у постановці були також діалоги, а саме читання йшло в упереміж з музикою Грига. Іноді включалися епізоди з іншої п'єси Ибсена ---і "Бранд".

В 1941 17-літній Ч. Хестон зі своїми друзями створив німий, чорно-білий фільм, де сам відігравав роль Пер Гюнта (а перші німі фільми з'явилися ще в 1915 у США й 1919 у Німеччині). Проте фільм мав в Англії дикий успіх, хоча одночасно йшли й німецький, один з перших кольорових, фільмів і кілька телепостановок. Прокатники, додали стрічці звуковий супровід ---і де текст читали знамениті англійські артисти. Ну й, звичайно, не обійшлося без музики Грига.

Подібні концертні версії "Пер Гюнта" виявилися найбільш підходящою формою подання п'єси. Одну з останніх створив в 1993 канадський актор К. Пламмер. У поданні були задіяні досить потужні сили: отут тобі й Хартфордский симфонічний оркестр, один із кращих в Америці, і оперні голоси. Інтерес до постановки підігрівається тим, що усі права на неї має Канадська радіомовна корпорація, що на корені припиняє спроби перенести пламмерского Гюнта на блакитний екран або CD.

В 2007 Симфонічний оркестр Миннесоти пішов на нечувану річ. Він поставив "Пер Гюнта" у зовсім новому музичному аранжуванні, замінивши безсмертного Грига на сучасного норвезького ж композитора (Harald S? verud), але авангардного напрямку (хоча, звичайно, сьогодні авангард у мистецтві трохи подустарел, та й ця музика була написана аж в 1948). Цей Севруд затверджував, що музика Грига ---і це, звичайно, красиво, але це не по-норвежски, і він побудував композицію на різних норвезьких інструментах, на яких з усією серйозністю дуділи, били й пиляли оркестранти, що звикли до класичних інструментів

В 2006 році з "Пер Гюнта" зробили барвисте шоу в Каїрі: постановка йшла на тлі Сфінкса, і саме Сфінкс був посланником потойбічних сил, а не чорт із олов'яним кухлем, як у п'єсі.) по Норвегії. Є там і текст Ибсена, але тільки в приміткам до фото прекрасних норвезьких видів і національних звичаїв


Загрузка...