Соколов В. Д. Вічні сюжети Келлер. Зелений Генріх

Соколів В. Д. Вічні сюжети
Келлер. Зелений Генріх

"Зелений Генріх" ---і це так званий "роман виховання" ---і роман про життєвий шлях, найчастіше парубка від колиски до знаходження їм зрілості. Такий тип роману з легкої руки Ґете, першим вспахавшим це поле, дуже популярне в німців аж до нашого часу. Досить згадати "Пригоди Вернера Хольта", письменника із ГДР, що дуже добре читались Всоюзе.

"Зелений Генріх" ---і це, напевно, вершина жанру, самий знаменитий роман виховання. Взрослеет у романі й шукає свого місця в житті швейцарський юнак XIX століття, що удосталь постранствовав по світлу й розібравшись зі своїми жінками, стає сумлінним амтманом (чиновником, госслужащим) з наріжним переконанням, що краще чим Швейцарія немає країни на світі. Проте, роман порахували своєю класикою не тільки швейцарці ---і ті взагалі душі в ньому не сподіваються ---і але й немецкоязичное населення інших країн.) виклопотали авторові стипендію, і він преспокойненько й обеспеченно продовжив писання роману, що і закінчив в 1855 році, видавши на гора три томи в середньому по 400 стр кожногоого. До кінця 70-х років Келлер був уже всешвейцарською знаменитістю, і йому стало незручно за ті колючості, яких він удосталь розкидав по сторінках свого роману відносно швейцарської дійсності, і він узявся переробити свій роман. Так в 1879/1880 декількома випусками вийшло друге видання, що сильно відрізняється від першого. Його композиція була стрункіше, живописностей додалося, однак зникли поривчастість і напір першого варіанта. Сучасні літературознавці не можуть прийти до остаточного висновку, яка ж версія краще й видають обидві, вірніше одну з них з обов'язковим включенням фрагментів з іншої.) симпатіями дотепер, випереджаючи по числу видань у немецкоговорящих країнах і Ґете із Шиллером і суперничаючи лише з Т. Манном. Характерно, що Келлер, будучи швейцарцем, таки густо наситив перший варіант роману "швейцаризмами" ---і діалектними особливостями німецької мови, характерними для цієї країни. У виданні ж 1880 року, він капітально почистив стиль під зразковий літературний німецький

lt;Я читав більшу частину lt;Зеленого Генрихаgt; уголос і на багатьох сотнях сторінок навряд чи відшукав два рядки, які не звучать природно й зовсім при проголошенні їх вслухgt; ---і пише німецький класик Г. Гессе.

Йому вторить Томас Манн: "Уперше я читав 'Зеленого Генріха' ще пацаном, читав так, як Келлер сам читав Ґете: загальне схоплювалося кожним єдиним штрихом. Я був зачарований, не в змозі внутрішньо відійти від читання ні на секунду, поки не дочитав роман до кінця. З тих пор я всю свою життя вертаюся до окремих епізодів книги й 'цю любов мені не перемогти'".

И от уже Канетти, нобелівський лауреат кінця XX століття, вносить свою лепту в загальний хор похвал: "Я навіть не можу сам собі представити з яким замилуванням я читав тоді студентом у Відні 'Зеленого Генріха'. У той час Келлер здавався мені єдиним письменником, що існував у німецькій літературі".

Однак якщо книга викликала й викликає неминущі хвилі на просторах німецької літератури, то з інсценівками й екранізаціями справа рухається погано. Цьому заважає сама структура роману: довга, многоепизодная, що не концентрується навколо однієї заданої теми. Любовна інтрига, ця сполучна нитка всякого роману, постійно переривається в "Зеленому Генріху", те виходячи на передній план, те не привівши ні до якому, навіть проміжному підсумку, зовсім пропадає зі сторінок

В 1994 році швейцарський режисер Т. Кеферер за підтримкою французьких і німецьких кінематографістів все-таки поставив повномасштабний фільм. Він вибрав з роману любовні епізоди й спробував склеїти з них подоба інтриги, зберігши при цьому повага до тексту. Екранізація однак не мала успіх, хоча сумлінні швейцарські бюргери зі своїми половинами в обов'язковому порядку відвідали фільм: адже треба ж підтримати рідну класику, тим більше країна випускає не більше 1 картини в рік, та й то не кожний

Несподіваний сплеск інтересу до роману породив Інтернет. Швейцарія ---і туристична країна, і багато туристичних фірм, розміщаючи на своїх сайтах оповідання про визначні пам'ятки країни, без удержу цитують Келлера, благо у своєму романі він не залишив увагою ні однієї швейцарської провінції, прочувственно написавши й про гори, і про річки, і про озера, і про альпійські луги

Іншою сферою поширення популярності стали DVD. Стиль Келлера ---і це доведений до зразків стиль німецької класичної прози: довгі речення, розчленовані безліччю спеціальних зворотів, але логічно підлеглі загальному змісту ("періоди"), і притім отдающие ароматом тонкою іронією. Це саме й подобається й німцям і в епоху настання англійського жаргону диски з уривками з "Зеленого Генріха" один із самих ходових товарів на цьому ринку


Загрузка...