Способи розкриття образа Базарова в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» У романі «Батьки й діти» знайшла відбиття післяреформена епоха російського життя в середині XIX століття. У цей час у Росії йшла завзята суспільно-політична боротьба між буржуазно-дворянськими лібералами й різночинцями-демократами. Демократи стояли за корінні зміни в суспільному ладі держави революційним шляхом, у той час як ліберали відмінювалися до змін шляхом реформ. Суперечки велися навколо головних проблем того часу: про борг перед державою й суспільством, про подальші шляхи розвитку Росії, про відношення до поміщицької власності, про науку, культуру, про дворянську культурну спадщину, про виховання й др. Назва роману має глибокий сенс: під «дітьми» у ньому розуміються прихильники нових передових ідей, під «батьками» — люди, які в минулому відігравали важливу роль у розвитку Росії, а тепер із часом втратили розуміння найважливіших завдань сучасності Представниками «дітей» у романі є Євгеній Базарів. Він-різночинець-Демократ, «мислячий пролетар», переконаний супротивник дворянсько-кріпосницького ладу, що пройшов сувору школу праці, самостійно мислячий і незалежний Зовні Базарів непривабливийі: червоні руки, «довга худа особа», «загострений ніс», але в кожному його слові й русі відчувається розум і впевненість всебе. Базарів називає себе «нігілістом», тобто людиною, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, всі подвергающим суду думки й науковому обґрунтуванню. Сюжет роману будується на зіткненні Базарова з миром аристократів. Тургенєв відразу ж показує, що Базарів далекий аристократичному етикету й умовностям У суперечці з «барчуками проклятими» і розкриваються погляди нилигиста. Базарів все міряє й оцінює з погляду користі й корисності: Точно так само їм оцінюється й природа: «Природа не храм, а майстерня», — заявляє він.
Базарів не приймає природу як щось незбагненне й нерозгадане. По Тургенєву, природа є живий організм, що живе своїм власним життям, людині непідвласної. Базарів говорить про природу як про майстерні, де хазяїн — людин, де все підкоряється його волі. Ця позиція в корені далека Тургенєву, і сухі міркування Базарова автор дає в контрасті з поетичним описом природи, як би сперечаючись із Базаровим і його поглядами. Але ця суперечка відрізняється від дискусій з Павлом Петровичем Кірсановим. Як докази виступають не сухі умовиводи, а живаючи природа, вічні істини.
Перевірка поглядів Базарова приводить до того, що тріумфує природа й вічні неминущі цінності У романі широко використовується прийом контрасту: Базарів протиставляється Павлу Петровичу Кірсанову, демократизм одного — аристократизму іншого. Послідовність, переконаність, воля й цілеспрямованість Базарова контрастують із позицією Аркадія, з його «випадковими» переконаннями, м’якотілістю й відсутністю мети Саме у взаимоотношении з різними персонажами й розкривається характер Базарова. У суперечках з Павлом Петровичем проявляється розум, твердість і ясність думки, обґрунтованість поглядів, уміння відстоювати свої позиції, з Аркадієм — талант лідера, здатність захоплювати молодь своїми ідеями, з Одинцовій — незвичайна щиросердечна сила, здатна до полум’яної любові Базарів далекий миру прекрасного, він не розуміє, як можна насолоджуватися поезією або грати на віолончелі. На його думку, «Рафаель гроша мідного не коштує», а «чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета». Все це, на думку Д. И. Писарєва, пояснюється, «по-перше, однобічністю розвитку, по-друге, загальним характером епохи». Щоб повніше розкрити характер свого героя, Тургенєв проводить його через випробування любов’ю. Після знайомства Базарова з Одинцовій у герої починають відбуватися зміни.
Він зрозумів, що відвернутися від Одинцової в нього немає сил і що «таємничий погляд» між чоловіком і жінкою, над яким він так іронізував раніше, дійсно існує Базарів жагуче закохується, тим самим прилучається до духовного миру, що ще недавно заперечував. Життя виявляється значно складніше його побудов. Він розуміє, що його почуття аж ніяк не вичерпується фізіологією й з обуренням знаходить у собі той самий романтизм, прояв якого в інші висміював Спровокований Одинцовій на пояснення, Базарів зізнається їй у любові, але вона, злякавшись сили й глибини його почуття, відмовляє йому Нерозділена любов руйнує Базарова: він упадає в тугу, ніде не може знайти собі місця й починає займатися самокопательством, що дотепер уважав ознакою слабості. Він досліджує себе до самих таємних глибин. Це вже наступний щабель його духовної еволюції: тепер він починає філософствувати й усвідомлювати безвихідність своєї позиції у світі. Любов пустила глибокі коріння в душі Базарова: після довгих роздумів і складної внутрішньої боротьби він, як людина величезної сили волі, намагається перебороти в собі романтизм, намагається взяти себе в руки, але як би не намагався Базарів, йому не вдасться стати таким, яким він був до зустрічі Содинцовой. Базарів, сам того не бажаючи, міняється, його філософія терпить крах.
Тим самим Тургенєв показує, що вічні людські цінності беруть гору над усякими політичними поглядами й ідеалами.