Дата народження — 27 лютого — 1902 Дата смерті — 20 грудня — 1968 Американський письменник Джон ернст Стейнбек народився в Салинасе, Каліфорнія, і був єдиним сином і третім із чотирьох дітей у сім’ї Олив (Гамильтон) Стейнбек, шкільної вчительки, і Джона ернста Стейнбека, що керує, потім власника мукомольни, а надалі скарбника округу Монтерей. Інтерес до літератури в майбутнього письменника пробудився під впливом батьків. Долина Салинас із її мальовничими пагорбами, що обрамляють, і прибережними плато надовго запам’яталася юному С., що згодом запам’ятав рідні місця в багатьох своїх добутках У середній школі Салинаса Джон добре вчився по таких предметах, як англійська мова, література й біологія, видавав шкільну газету. Закінчивши школу в 1919 р. , він надійшов у Станфордский університет на відділення журналістики, але по профілюючих дисциплінах учився погано й через рік змушений був піти з університету.
За наступні два роки парубок перемінив багато спеціальностей, вивчав біологію на Морській науково-дослідній станції в Пасифик-Гров і, нагромадивши грошей на зворотну дорогу, повернувся в Станфорд, де провчився недовго, друкуючи вірші й оповідання в університетському журналі «Спектейтор» («Spectator»Університетського диплома починаючий письменник так і не одержав Найнявшись робітником на вантажне судно, С. морем добирається до Нью-Йорка, де нетривалий час працює в газеті «Нью-Йорк америкен» («New York American»), безуспішно намагаючись «прибудувати» куди-небудь свої новели, після чого знову вертається в Каліфорнію, де працює будівельником, журналістом, матросом і збирачем фруктів і одночасно пише свій перший роман «Золота чаша» («Cup of Gold», 1929) — романтичне оповідання про англійського пірата XVII в. Генрі Моргане, жадібність якого заважає йому знайти щастя.
Пізніше автор назвав свою першу книгу «незрілою річчю». «Я виріс із її, — писав С. , — і вона мене дратує». У наступному році С. жениться на Керол Хеннинг і поселяється в Пасифик-Гров у котеджі, ренту за який оплачує йому батько. У Пасифик-Гров З. зустрівся з біологом едвардом Ф.
Риккетсом, чиї погляди на взаємозв’язок усього живого передбачили згодом екологічні теорії, що з’явилися, і глибоко вплинули на формування поглядів письменника. У романі «Невідомому богові» («Те a God Unknown», 1933) відчуваються ідеї Риккетса, теорія архетипів Юнга, запозичена С. в Ивлина Рейнолдса Отта, що був учня Юнга, а також у міфолога Джозефа Кемпбелла.
Незважаючи на важливість роману «Невідомому богові» для становлення С. як прозаїка, він виявився незрозумілим і трудночитаемим і успіху ні в критиків, ні в широкого читача не мав Наступний роман С. «Квартал Тортилья-Флет» («Tortilla Flat», 1935) стає бестселером. Це перший добуток письменника, що має точну географічну адресу — узбережжя Каліфорнії; у романі зображена група колоритних персонажів — безсрібників, п’яниць і філософів, що проживають на пагорбах, над затокою Монтерей. Роман, що складається з окремих епізодів ,, за задумом автора, повинен був асоціюватися з легендами про короля Артурі, які письменник любив з дитинства, і, подібно роману «Золота чаша», показати антигуманний вплив матеріалізму. Звернувшись до насущних соціальних проблем, С. в 1936 р.
пише роман «И програли бій» («In Dubious Battle»), заголовок якого являє собою сховану цитату з мильтоновского «Загубленого раю» («Paradise Lost») і в якому розповідається про два організаторів страйку збирачів фруктів. В 1937 р. виходитить повістьь С.
«Про мишейей і людейей» («Of Mice and Men») — трагічнаа історіяя про дв простих трудівників, Джорджа і його недоумкуватого друга Ленни, які плекають нездійсненну мрію про власному будинку й клаптику землі. «Тут більше почуття й природності, чим у його ранніх книгах, — напише в 1980 р. біограф письменника Підлога Маккарти.
— Ця повість більше реалістична й точна». Американський дослідник Ричард Астро назвав «Про мишей і людей» «пастораллю, у якій письменник відстоює прості людські цінності, протиставляючи їм корисливість і влада». По цій надзвичайно популярній повісті, завдяки якій С.
стає помітною фігурою в американській літературі, Джордж С. Кауфман написав п’єсу, що в 1937 р. з успіхом ішла на Бродвее. Слідом за збірником оповідань «Довга долина» («Long Valley», 1938) і повістю «Рудий поні» («The Red Pony»), що вийшов окремим виданням в 1953 р.
, С. пише свій найбільш відомий і значний роман — «Грона гніву» («The Grapes of Wrath», 1939), одиссею сімейства Джоудсов, що під час Великої депресії пускається у виснажливий шлях з Оклахоми в Каліфорнію. Природа, соціальні негоди й грабіжницька жадібність великих фермерів загрожують сімейству Джоудсов, однак зрештою герої роману перемагають обставини (хоча б у філософському змісті), переконавшись, що їхнє місце в «одній великій душі», що належить вся людська сім’я. «Грона гніву» швидко стають одним із самих популярних бестселерів, удостоюються захоплених рецензій і Пулитцеровской премії 1940 р. Одночасно роман викликав буру споровши, найшлися й такі критики, які обвинуватили автора в комуністичній пропаганді, засудили за перекручування істини Щоб уникнути участі в полеміці, С. відправляється зі своїм другом Риккетсом у зоологічну експедицію по Каліфорнійській затоці, описану потім у книзі «Море Кортеса. Дозвільний звіт про подорож і проведені дослідження» («Sea of Cortez: A Leisurely Lournal of Travel and Research», 1941), у якій розповідається не тільки про результати експедиції, але й про бесіди С.
і Риккетса на всілякі теми — біологічні, історичні, філософські. У тім же, 1941 р. С. розвівся з першою дружиною й виїхав у Нью-Йорк із Гвиндолин Конджер, співачкою, на якій він женився через два роки й від шлюбу з якої в нього було два сини У роки другої світової війни С. служить в органах інформації, а також консультантом у відділі пропаганди. Його внесок у перемогу виразився в таких книгах, як «Бомби долілиць» («Bombs Away», 1942), свого роду довіднику для льотчиків, а також романі «Місяць зайшов» («The Moon Is Down», 1942), де розповідається про окупацію маленького містечка військами тоталітарного режиму (мається на увазі вторгнення нацистів у Норвегію), і в однойменній п’єсі на ту ж тему. В 1943 р.
письменник стає військовим кореспондентом газети «Нью-Йорк гералд трибюн» («New York Herald Tribune») — згодом репортажі з Лондона, Північної Африки, Італії вийшли окремою книгою «Колись була війна» («Once There Was a War», 1958). У першому своєму післявоєнному романі «Консервний Ряд» («Cannery Row». 1945) С. зобразив групу бурлак, що проживають у районі монтерейских рибоконсервних заводів, які влаштовують вечірку своєму другові Доці, прообразом якого послужив Риккетс. Оскільки цей роман знаменував собою відхід від колишніх політичних, соціальних і філософських поглядів автора, деякі критики поспішили обвинуватити «Консервний Ряд» у тривіальності й сентиментальності. Алегоричний роман «Заблудлий автобус» («The Wayward Bus») і повість-притча «Перлина» («The Pearl») з’явилися в 1947 р.
і також викликали суперечливі відгуки. «У цих книгах, — писав Ричард Астро, — віра С., що люди можуть працювати спільно з метою зробити мир краще… здається менш застосовної до того миру, що він бачить навколо».
У пошуках натхнення С. і фоторепортер Роберт Капа за завданням «Гералд трибюн» роблять поїздку в СРСР, у результаті чого з’являється «Російський щоденник» («Russian Journal», 1948) з фотографіями Капа. У тому ж році в автомобільній катастрофі гине Риккетс, а С. розводиться зі своєю другою дружиною. У наступному році він знайомиться з елейн Скотт, на якій жениться в 1950 г. П’єса С.
«Світло палаючий» («Burning Bright») була знята з постановки в 1950 р. , уже після 13 подань, зате сценарій фільму «Вива, Сапата!» («Viva Zapata»), поставленого в 1952 р. американським режисером елиа Казаном, як писав Астро, «нагадав кращі книги С.
30-х рр. ». У ці роки письменник трудиться над «більшим романом», як він називав «До сходу від Едему» («East of Eden», 1954), сімейну сагу Гамильтонов, навіяну історією предків письменника по материнській лінії, свого роду сучасну алегорію за мотивами біблійної легенди про Каїна й Авеля. Американський критик Марко Скорер писав, що роман відрізняється «широтою, грою уяви», однак інші критики його думки не розділяли Випущений на екрани в рік видання «До сходу від Едему» однойменний фільм став шостий по рахунку екранізацією добутків С.
Крім цього, були екранізовані «Про мишей і людей», «Грона гніву» і «Квартал Тортилья-Флет». Останнім романом письменника стала «Зима тривоги нашої» («The Winter of Our Discontent», 1961Після цього С.
в основному пише публіцистику й шляхові нариси. Можливо, найбільш удалим добутком 60-х рр. стала «Подорож із Чарли в пошуках Америки» («Travels With Charley in Search of America», 1962) — оповідання про поїздку по країні зі своїм пуделем Чарли, у якому С. звеличує природну красу націй, ремствуючи на невтримний ріст синтетичної культури В 1962 р. С. був визнаний гідним Нобелівської премії по літературі «за реалістичний і поетичний дарунок, що сполучається з м’яким гумором і гострим соціальним баченням».
Назвавши С. «одним з майстрів сучасної американської літератури», Андерс естерлинг, член Шведської академії, відзначив, що «письменник завжди симпатизує пригнобленим, невдахам і страждальцям; протиставляє прості радості життя жорстокої й цинічної пристрасті до грошей». У своєму короткому відповідному мовленні С. говорив про високий борг літератора», того, кому «слід указувати на прорахунки й помилки людей і… звеличувати їхня велич духу». Шанувальник президента Ліндона Б.
Джонсона, для якого він навіть писав мовлення, С. виступав прихильником війни США у В’єтнамі, однак, побувавши там як журналіст, змінив свої погляди.
Його остання книга — перекладання на сучасну мову середньовічного роману Томаса Мелори «Смерть Артура» («Morte d’Arthur»), — роботу над якою С. почав ще в 1957 р.
, вийшла у світло вже після смерті письменника в 1976 р. за назвою «Діяння короля Артура і його шляхетних лицарів» («Acts of King Arthur and His Noble Knights»). С. переніс два інсульти, в 1961 і 1965 р.
, умер він в 1968 р. у своїй нью-йоркській квартирі від великого інфаркту Після смерті С.
популярність його падає, критики обвинувачують письменника в сентиментальності, наївності, непомірній схильності до алегорій. «Неможливо вгадати остаточну долю репутації С. , — писав Ричард Астро, — але схоже, що в літературі він залишиться головним чином як автор більших романів про Велику депресію». На думку біографа С., Полючи Маккарти, «С.
вірить насамперед у людину, у його довготерпіння й творчу силу». З ним погоджується американський літературознавець Джеймс Грій: «Романи, п’єси й короткі оповідання цього чесного художника перейняті прагненням віддати борг людству. Різні по настрої, завданням, темам, всі ці жанри прославляють людини… Як ніякий інший американський письменник, С.
послідовно прагне по достоїнству оцінити життя людини, віддати йому належне». Милостивий четвер 7Про мишей і людей 2Ватажок 8Обіцянка 3Грона гніву 9Подарунок 4Заблудлий автобус 10Подорож із Чарли в пошуках Америки 5Зима тривоги нашої 11Райські пасовища 6Квартал Тортилья-Флет 12