БІЛИЙ ВІРШ — стих без рим. Різновидом білих віршів є народні вірші і їхні імітації, серед яких є шедеври, що дивують своєю неповторною наспівністю й мелодійністю:
Сяду я за стіл так подумаю:
Як на світі жити самотньому?
Немає в молодця молодої дружини,
Немає в молодця друга вірного
(А. Кольцов) У тьмі нічної з’явилася бура;
Блискав на небі грізний промінь;
Гриміли громи в чорних хмарах,
И шумний дощ у лісі шумів…
(Н. Карамзин) У якому році — розраховуй,
У якій землі — угадуй,
На стовповій доріженьці
Зійшлися сім мужиків…
(Н. А. Некрасов)
Далеким предком білого вірша був т.зв. БЕЗРИФМЕННЫЙ СТИХ, до якого ставиться вся антична поезія і європейська поезія більше пізнього періоду, коли традиція римованої поезії ще не зложилася. Приклад безрифменного вірша:
Про том. що чекає нас, кинь міркування,
Прийми, як прибуток, день нам дарований
Долею, і не цурайся друг мій,
Ні хороводів, ні ласк любовних
(Гораций)
Т. о. білі вірші, у відмінність про безрифменних, — це свідомий відступ від правил, що сформувалися, і віршованих традицій, ігнорування рими як своєрідний художній прийом
ВЕРЛІБР (вільний вірш) — неримовані вірші без метра, розчленовані на віршовані рядки й не володіють постійними ознаками їх сумірності
Вона прийшла з морозу,
Раскрасневшаяся,
Наповнила кімнату
Ароматом повітря й парфумів,
Дзвінким голосом
И зовсім неповажної до занять
Балаканиною
(А. Блок)
ВІЛЬНИЙ ВІРШ (вільний ямб) — вільне чергування разностопних по кількості рядків. У російської поезії звичайний розмір байок, багатьох елегій, послань та ін. Вільні вірші найбільше підходять для передачі розмовного мовлення
…Вороні десь бог послав шматочок сиру;
На ялину ворона взгромоздясь,
Поснідати був зовсім вуж зібралася…
( И. А. Крилов)
НЕОДРУЖЕНІ ВІРШІ — вірші з неодруженим римуванням, при якій у строфі, крім заримованих рядків, присутні й незаримовані (не мають римованої пари). Неодружені вірші можуть бути як з регулярним очікуванням відсутності рими в певних місцях строфи (схема римування АВСВ, АВАС, ААВА й т.п.) так і з ефектом обманутого очікування. Традицію неодружених віршів російські поети перейняли з німецької поезії — із середини 19 в. на російську мову переводилася велика кількість віршів Г. Гейне, що застосовував неодружене римування. З тих пор неодружені вірші стали звичним явищем у російської поезії, що знала до ті лише одиничні випадки
Я, до щогли прислонясь, стояв,
За валом вал уважаючи,
Корабель летить уперед швидше, —
Прощай, країна рідна!
(Г. Гейне)
Травичка зеленіє,
Сонечко блищить,
Ластівка з весною
У покрову до нас летить
(А. Н. Плещеєв)
Від германського поета
Перейняти не в силах геній,
Можуть наші віршотворці
Брати розмір його створінь
Нехай римує через рядок
Сучасний росіянин Гейне,
А в воді подібних пісень
Можна плавати, як у басейні…
(Д. Минаев)
Заритися б у свіжому бур’яні,
Забутися б сном назавжди!
Мовчите, прокляті книги!
Я вас не писав ніколи!
(А. Блок)
Немає не здамся: тато-мама,
Дратва-Жнива, кохання-кров-любов,
Драма-Рама-Панорама,
Брова, свекруха-морква… носки!
(Сашко Чорний)
РИФМОИД — стих з дуже приблизними римами. Термін практично не вживається
А якщо я вас коли-небудь крою
И на вас замахується перо-рука,
Те я, як говориться, добув це кров’ю,
Я більше вашого рими стругав
(В. Маяковський)
ВІРША В ПРОЗІ — невелике емоційно насичений ліричний добуток у прозаїчній формі без ознак метра й рими. Відмітні риси — мелодійність і наспівність
У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долі моєї батьківщини, —
Ти один мені підтримка й опора, об велику, могутню, правдиву й вільну російську мову!
Не будь тебе — як не впасти в отчаянье побачивши всього, що здійснює будинку?
Але не можна вірити, щоб така мова не була дана великому народу!
(И. С. Тургенєв)
МОНОРИМ (греч. monos — один, rime — стих) — стих, побудований на одній римі; рідкий у європейській поезії, але широко розповсюджений у класичній поезії Ближнього й Середнього Сходу. До моноримам ставляться: газель, касида, месневи, рубаи, тарджибанд і ін. Приклад рубаи Омара Хайяма:
Не заздри тому, хто сильний і багатий
За світанком завжди наступає захід
Із цим життям короткою, равною подиху,
Звертайся, як з даної тобі напрокат.
(Омар Хайям)
Приклад стародавнього європейського монорима: Монорими в музеї рими…
Холодіє жар каміна,
Змовкли звуки піаніно,
Відзвучала каватина…
Де ж інших небес картина,
Білий лебідь Лоенгрина?
У чистому виді монорими пишуться досить рідко. У російських поетів вірші-монорими часто зустрічаються як складові частини якого-небудь добутку
Приклад такої на світі не один:
И чи диво, коли жити хоче міщанин,
Як іменитий громадянин,
А сошка дрібна, як знатний дворянин
(И. А. Крилов) Є чорну тополю, і у вікні — світло,
И дзенькіт на вежі, і в руці — колір,
И крок от цей — нікому — вслід,
И тінь от ця, а мене — немає.
(М. Цветаева)
Праобрази перших росіян моноримов можна зустріти в усній народній творчості: загадках, потешках, скоромовках, заснованих на звуко-значеннєвій грі схожих по звучанню слів
Села Алеся
З печі ноги свеся,
Не смійся, Алеся,
А на печі грійся
(російська скоромовка)
Моноримические ланцюги зустрічаються ще в середньовічних віршованих пам’ятниках Древньої Русі, як наприклад:
Але їжаку до Бога верою вооружився,
И хреста чесного силою укрепився,
И молитвами пречисті Богородиці защитився,
И предстательством небесних сил оградився,
И Богові помолився…
(«Задонщина», 14 століття)
АЛФАВІТНИЙ ВІРШ — вірш, у якому кожний вірш або строфа (частіше — двустишие), починаються з нової букви й усе разом вибудувано за абеткою. Також див. Абецедарий
Антисеміт Антанті милий
Антанта збіговисько громив
Більшовики буржуїв шукаються
Буржуї мчаться верст за тищу.
Вильсон важливіше іншого птаха
Застромити перо б у сідниці…
(В. Маяковський)
Росіянин алфавітний вірш веде свій початок від Азбучної молитви (Х у.), широко розповсюдженої в середньовічній Русі й за формою напоминавшей сучасний верлібр. У такому вірші кожне виречення починалося з нового рядка й букви алфавіту
Азъ словом симь молюся Богові
Боже вьсея тварини й зиждителю
Видимиимъ і невидимиимъ!
Добродії духу посъли живущаго
Так въдъхнетъ въ сьрдце мі слово
Їжаку будетъ на успехъ вьсемъ…
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ВІРШІ (екзотичні вірші) — оригінальні вірші, побудовані на нетрадиційних способах римування, побудови строф, чергуванні рим та ін. До таких віршів можна віднести: акровірші, панторими, паліндроми, монорими, фігурні вірші, анацикли, нескінченні вірші й т. д.
АКРОВІРШ (греч. akrostichis — крайні стих) — стих, перші букви всіх рядків якого утворять слово або фразу, найчастіше ім’я самого автора. Акровірш веде свій початок з магічних текстів і був популярний у поезії Середньовіччя. Докладно про акровірш див. у Словнику поетичних термінів, більше прикладів див. у Музеї рими