СТРОФА. ВИДИ СТРОФ — Частина 1

СТРОФА (греч. strophe - поворот) - група віршів з періодично повторюваною організацією ритму й (або) рими. Як правило, кожна строфа присвячена якоїсь однієї думки, і при зміні строфи міняється й тема. На листі строфи розділяються збільшеними інтервалами. Основна ознака строфи - повторюваність її елементів: cтоп, розміру, римування, кіл-ва віршів та ін.

Лише тому, чий спокій таїмо,

Солодко дихається...

Полотно над вікном моїм

Не колишеться

Ти прийдеш коли вірно мріям,

Тільки та чи ти?

Знаю: сад там, бузку там

Сонцем залиті

(И. Ф. Анненский) Я лугами йду - вітер свище в лугах:

Холодно, странничек, холодно.

Холодно, родименький, холодно!

Я лісами йду - звірі виють у лісах

Холодно, странничек, холодно.

Холодно, родименький, холодно!

(Н. А. Некрасов)

ВИДИ СТРОФ:

ДВУСТИШИЕ (дистих) - найпростіший вид строфи із двох віршів: в античній поезії - дистих, у східної - бейт, у силабічної - вирши. Якщо двустишие утворить самостійну строфу - це строфічне двустишие. Графічно такі двустишия відділяються друг від друга

Дане мені тіло - що мені робити з ним,

Таким єдиним і таким моєї?

За радість тиху дихати й жити

Кого, скажіть, мені дякувати?

(Осип Мандельштам)

Нестрофічні двустишия входять до складу більше складних строф і визначаються по суміжному способі римування

У світі як у море: не сплять рибалки,

Мережі готовлять і ладять гачки

У чи мережі ночі, на вудку дня

чиНезабаром час піймає мене?

(Расул Гамзатов )

ТРИВІРШ (терцет) - проста строфа із трьох віршів. Також, див. терцина

У безтурботних радостях, у живому очарованье,

Об дні весни моєї, ви незабаром витекли

Течіть медленней у моєму воспоминанье.

(А. С. Пушкін)

ЧОТИРИВІРШ (катрен) - проста строфа з 4 віршів, сама вживана в європейській поезії

Стрибуха Бабка

Літо червоне проспівала;

Оглянутися не встигла,

Як зима дивиться вглаза.

(И. А. Крилов)

П'ЯТИВІРШ (квінтет) - строфа з п'яти віршів

Хоча я долею на зорі моїх днів,

Об південні гори, отторгнут від вас,

Щоб вічно їх пам'ятати, там треба бути раз;

Як солодку пісню вітчизни моєї,

Люблю я Кавказ

(М. Ю. Лермонтов)

ШЕСТИСТИШИЕ - строфа із шести віршів

Мороз і сонце; день чудесний!

Ще ти дрімаєш, друг чарівний, -

Пора, красуня, прокинься:

Відкрий зімкнуті млістю погляди

Назустріч північної Аврори,

Звездою півночі з'явися

(А. С. Пушкін)

Шестистишие з римуванням АВАВАВ - СЕКСТИНА

Знову звучить у моїй душі сумовитої

Знайомий голосок, і незаймана тінь

Знову переді мною з непереборною силою

З мороку минулого встає, як ясний день;

Але марне пам'яттю ти викликаний, примара милий!

Я застарів: і жити й почувати - мені лінь

(Л. А. Мей)

СЕМИСТИШИЕ (септима) - складна строфа із семи віршів

- Скажи-Ка, дядько, адже не даром

Москва, спалена пожежею,

Французові віддана?

Адже були ж сутички бойові,

Так, говорять, ще які!

Hедаром пам'ятає вся Росія

Про день Бородіна!

(М. Ю. Лермонтов)

ВОСЬМИВІРШ (октава) - строфа з 8 віршів

Сумовита пора! Очей очарованье!

Приємна мені твоя прощальна врода -

Люблю я пишне природи увяданье,

У багрець і в золото одягнені ліси,

У їхніх сінях вітру шум і свіже диханье,

И імлою волнистою покриті небеса,

И рідкий сонця промінь, і перші морози,

И віддалені сивий зими погрози

(А. С. Пушкін)

ДЕВЯТИСТИШИЕ (нона) - складна строфа з 9 віршів

Відчините мені темницю,

Дайте мені сиянье дня,

Чорнооку дівицю

Чорногривого коня

Дайте раз пор синю полю

Проскакати на тім коні;

Дайте раз на життя й волю,

Як на далеку мені частку,

Подивитися ближче мені...

(М. В. Лермонтов)

ДЕСЯТИСТИШИЕ (децима) - складна строфа з 10 віршів

Про ви, яких очікує

Батьківщина від надр своїх

И бачити таких бажає,

Яких кличе від країн чужих,

Об ваші дні благословенні!

Дерзайте нині ободренни

Раченьем вашим показати,

Що може власних Платонов

И швидких разумов Невтонов

Російська земля народжувати

(М. В. Ломоносов)

ОДИЧНА СТРОФА - десятистишие з римуванням АBА CC DEED. Одичною строфою пишуться врочистої оди

Подай, Фелица! наставленье:

Як пишно й правдиво жити,

Як приборкувати страстей волненье

И щасливим на світі бути?

Мене твій голос збуджує,

Мене твій син перепроваджує;

Але їм піти я слабшав

Мятясь життєвої суетою,

Сьогодні паную собою,

А завтра примхам я раб

(Г. Державін)

ОНЕГИНСКАЯ СТРОФА - 14-стишие 4-стопного ямби з римуванням ABAB CCDD EFFE GG, створене А. С. Пушкіним («Євгеній Онєгін»).

Отже, вона звалася Тетяною

Ні красою сестри своєї,

Ні свіжістю її рум'яної

Не залучила б вона очей

Дика, сумна, мовчазна,

Як лань лісова боязка,

Вона в сім'ї своєї рідний

Здавалася дівчиною чужий

Вона милуватися не вміла

До батька, ні до матері своєї;

Дитя сама, у юрбі дітей

Грати й стрибати не хотіла

И часто цілий день одна

Сиділа мовчачи у вікна

(А. С. Пушкін)

БАЛАДНА СТРОФА - строфа, у якій, як правило, парні вірші складаються з більшої кількості стоп, чим непарні

Посміхнися, моя врода,

На мою баладу;

У ній більші чудеса,

Дуже мало складу

Поглядом щасливим твоєї,

Не хочу й слави;

Слава - нас учили - дим;

Світло - суддя лукавий

От балади користь моєї:

«Кращий друг нам у житті цей

Віра впровиденье.

Благ зиждителя закон:

Тут нещастя - брехливий сон;

Щастя - пробужденье».

(В. А. Жуковський)

СОНЕТ (прованс. sonetto - пісенька) - вірш твердої форми з 14 рядків. Популярний у поезії Відродження, барокко, романтизму. Цикл із 15 зв'язаних сонетів називається «вінком сонетів».

Італійський сонет будується за схемою «4+4+3+3»

Коли, як сонця промінь, раптово опромінює

Любов її особи спокійні риси,

Вся краса інших, бліднучи, зникає

У сиянье радісному небесної краси

Смирясь, моя душа тоді благословляє

И перший день скорбей, і перші мрії,

И щогодини любові, що тихо піднімає

Мій дух, мою любов до світлої висоти

Світло думки неземний лише від її виходить,

Вона того, хто вдалину піде за нею,

До блага вищому на небеса зводить,

По правому шляху, де немає людських страстей

И, повний сміливістю, любов'ю натхненний,

Прагну і я за нею в надії сміливої!

(Ф. Петрарка)

Англійський сонет будується за схемою - «4+4+4+2».

чиЗрівняю я тебе з весняним днем?

Спокойней ти, ніжніше й миліше.

Але вітром травневий колір на смерть ваблений

И літо наше миті не длиннее.

Небесне око те блищить без сорому

Те скромно вкривається за хмарою;

Прекрасне йде назавжди,

Як розсудив йому природи випадок

Але твій не завершиться ясний день,

Йому не страшні ніякі строки;

Ти в смертну не вийдеш тінь,

У безсмертні мої відлитий рядки

Поки дихати й бачити нам дано,

Живе мій стих - і ти з ним заодно.

(В. Шекспір)

ТЕРЦИНА (лат. terzа rima - третя рима) - 3-стишная строфа з безперервного ланцюга потрійних рим ABА BCB CDC

(«Божественна комедія» Данте).

Земне життя пройшовши до половини,

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector